Найскладніша ситуація складеться з експортом пшениці — думка

За його словами, понад 85% зернового експорту традиційно йде морем, тому через російські обстріли ринок знову опиняється в ситуації, близькій до 2022 року, коли ключовим фактором була не світова ціна збіжжя, а можливість взагалі вивезти врожай. Дунайські порти та сухопутні маршрути залишаються альтернативою, але їхньої сукупної спроможності (у 2025 році — лише 9% експорту) явно недостатньо, щоб компенсувати випадання морського коридору.

Найвразливішою культурою в цих умовах буде пшениця, вважаю він. Внутрішнє споживання культури в Україні обмежене, а Європа не є її традиційним ринком збуту: минулого року там відновили квотування імпорту, а українська квота вже вичерпана і додатковий експорт економічно невигідний.

«У такій ситуації пшеницю можна експортувати лише в режимі транзиту, вибудовуючи довші логістичні маршрути, наприклад через порти Польщі чи Румунії. Однак пропускна спроможність цих логістичних каналів у рази менша за необхідні обсяги експорту. Тому ми очікуємо суттєве зниження ліквідності цього ринку та найбільш стрімке падіння цін серед основних культур», — пояснює Тарас Коваценко.

Тому найдоцільнішою стратегією для тих господарств, що можуть собі це дозволити, комерційний директор «Вілії» називає утримання врожаю в довгій позиції.

По інших культурах ситуація неоднорідна. Ріпак і соя потрібні на в європейському ринку, який залишається традиційним покупцем, хоча внутрішній гривневий сегмент ріпаку вже просів на 15-20% за два тижні, а частина контрактів переноситься на постачання аж у 2027 рік, уточнює він.

Водночас соняшник, що зав’язаний виключно на внутрішню переробку через чорноморські порти, ризикує зіткнутися з надлишком сировини — форвардні ціни на олійноекстракційних заводах уже впали на $150-200/т.

Наостанок, кукурудза як найбільш об’ємна культура українського ринку постраждає від дефіциту логістики особливо відчутно, що загрожує значними перехідними залишками і тиском на внутрішні ціни.

«Попри все, сподіваємося, що позитивні фактори все ж переважать негативні, і нам вдасться гідно пройти цю логістичну кризу. Зі свого боку ми працюватимемо над тим, щоб забезпечити максимально можливу кількість логістичних маршрутів і створити умови для якісної реалізації якомога більшої частки вирощеної в регіоні продукці», —  констатує Тарас Коваценко.

Дунайські порти та сухопутні маршрути залишаються альтернативою, але їхньої сукупної спроможності (у 2025 році — лише 9% експорту) явно недостатньо, щоб компенсувати випадання морського коридору.

Позначки:ріпак, пшениця, Вилия, експорт, кукурудза, соя