Війна – це не лише збройне протистояння, а й протистояння заводів та фабрик

Влада закликала український бізнес якнайшвидше відновити роботу. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль просить тих, хто працює, евакуювався до безпечних регіонів, збирати своїх працівників та відновлюватиме виробництво.

Це, на мою думку, життєво необхідний для країни заклик. Недарма для бізнесу було ослаблено режим оподаткування та перевірок, а Кабмін поширив і на приватні компанії дію програми евакуації підприємств із зони бойових дій до інших регіонів України. Недаремно посівну прирівняли до військового обов’язку, а уряд запровадив бронювання військовозобов’язаних фермерів — аграрії надаватимуть списки критично важливих працівників, яким буде надано відстрочку від призову.

“Ви армія, яка зможе вистояти, ви наша надія”, – зазначив міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко, звертаючись до аграріїв.

Війни не виграються лише на полі бою, їх також успішно виграють економічно. Обидві світові війни довели, що сучасна війна – це збройна боротьба, а й протистояння заводів і фабрик.

Так, сьогодні “пекельні” санкції Заходу стали “напалмом” для економіки країни-агресора, яка за лічені дні опинилася на межі дефолту. Але спостерігаючи фінансовий колапс ворога, ми не маємо права сидіти склавши руки. Необхідно передусім самостійно підтримувати власну економіку.

Звичайно, МВФ виділив Україні $1,4 млрд екстреної допомоги, і добре, що Україна одразу запросила ці гроші. Так званий новий план Маршала для України передбачає фінансування понад 10 млрд доларів. Надходять кошти та з інших джерел. Але ми маємо пам’ятати, що це хоч і украй необхідна, але переважно кредитна допомога. Той самий кредит МВФ доведеться повертати вже через 3-5 років. Тому повинні працювати, більше того, працювати з подвоєним, потроєним натхненням та віддачею.

Важко навіть підрахувати, скільки наших співгромадян війна позбавила роботи. Сотні тисяч? Чи рахунок уже на мільйон? Люди змушені залишати рідні міста, їхати до інших регіонів України, а то й узагалі за кордон.

Особисто я маю знайомих, які не втратили роботу, але перебувають у стані сумнівів і коливань: страждають від комплексу провини за те, що зараз не є учасниками тероборони чи ЗСУ. Багато хто залишає роботу і повністю віддається волонтерській діяльності.

Захищаючи країну, Збройні сили України та загони тероборони сьогодні показують приклад неймовірної сили, мужності та витримки. Їхня роль неоціненна. Волонтери продовжують робити неймовірні речі, дістаючи для захисників все, що можна знайти в Україні чи за кордоном.

Але ми маємо визнати факт: жодна армія не може довго воювати без надійного тилу. А надійний тил – це економічно сильна країна. Першим завданням бізнесу та кожного цивільного зараз є відновлення економічної активності. Ми повинні створювати робочі місця та працювати на ВВП країни скрізь, де це можливо. Якщо ми не тримаємо зброю в руках, ми маємо поєднувати волонтерську діяльність із роботою. Країна має виробляти продукцію, заробляти та витрачати гроші, платити комунальні платежі та податки.

Дело

Позначки:Україна, виробництво, війна