В Африці планують вирощувати посухостійку квасолю марама як альтернативу сої та арахісу

Африканські вчені працюють над окультуренням дикорослої бобової культури марама (Tylosema esculentum), яка завдяки надзвичайній посухостійкості та високому вмісту білка й олії може стати альтернативою сої та арахісу. Рослина природно росте в пустелі Калахарі на території Намібії, Ботсвани та Південно-Африканської Республіки, витримуючи тривалу нестачу вологи, високі температури та бідні піщані ґрунти. Дослідники розглядають її як перспективну культуру для сільського господарства посушливих регіонів.

Головною особливістю марами є великий підземний бульбоподібний орган, який накопичує воду та поживні речовини. У молодих рослин його маса становить близько 1 кг, а в дорослих може перевищувати 10 кг. Завдяки таким запасам рослина здатна переживати багатомісячні посухи та відновлювати ріст після несприятливих умов. Додатково марама зменшує втрати вологи, закриваючи продихи на листках і скидаючи частину листя під час посухи.

Особливий інтерес для аграрного виробництва становить поживний склад насіння марами. Воно містить приблизно 30–40% білка та 35–48% рослинних жирів, що робить культуру потенційним конкурентом сої за вмістом білка, а арахісу — за олійністю. Основними жирними кислотами є олеїнова, лінолева, пальмітинова та стеаринова. Насіння також містить мінерали, антиоксиданти та інші біологічно активні сполуки.

Високий вміст олії відкриває перспективи використання марами в олійно-жировій промисловості. Із насіння можна виробляти харчову рослинну олію, а після її віджимання отримувати знежирене борошно з високим вмістом білка та харчових волокон. Дослідники також вивчають можливості виробництва рослинного молока за аналогією із соєвим. Водночас насіння потребує термічної обробки, оскільки містить антипоживні речовини, які можуть погіршувати засвоєння поживних компонентів.

Попри значний потенціал, марама досі залишається переважно дикорослою культурою, яку місцеве населення традиційно збирає в природних умовах. Її промислове вирощування стримують недостатня вивченість агротехнологій, складність проростання насіння та відсутність адаптованих сортів. Науковці Університету Західного Кейпу та Південноафриканської ради сільськогосподарських досліджень вивчають генетичні особливості рослини, механізми стійкості до посухи та можливості її селекційного поліпшення.

За оцінками дослідників, окультурення марами може створити нове джерело рослинного білка та олії для регіонів, де традиційні олійні культури страждають від нестачі вологи. Водночас для переходу до комерційного виробництва необхідно розробити ефективні технології вирощування, оцінити врожайність у польових умовах і забезпечити стабільну якість продукції. У перспективі марама може доповнити сою та арахіс у харчовій і переробній промисловості, особливо в країнах із посушливим кліматом.

Tags: Африка, марама