Україна переробляє більше олійних, але порти змінюють правила гри

UkrAgroConsult

Ринок сої та ріпаку в Україні за останній сезон суттєво змінився під впливом експортного мита, яке переорієнтувало частину сировини з зовнішніх продажів на внутрішню переробку. Запроваджена ставка у 10% посилила позиції українських переробників і зменшила привабливість традиційного експорту насіння. УкрАгроКонсалт відзначає, що результатом стало не просто скорочення експорту сировини, а структурний перехід до більшої ролі олії та шроту в експортній моделі України.

Найпомітніша зміна відбулася у завантаженні переробних потужностей: частка переробки сої досягла 50% урожаю, а ріпаку — 40%, значно перевищивши звичні для попередніх сезонів рівні. Довгострокова динаміка частки внутрішньої переробки підтверджує, що 2025/26 МР став нетиповим для обох культур, особливо для ріпаку, який традиційно залишався переважно експортно-орієнтованим. Це посилило внутрішню конкуренцію за сировину та створило додатковий канал збуту для аграріїв.

Паралельно змінилася структура зовнішньої торгівлі: Україна дедалі більше експортує продукти переробки, оскільки внутрішній попит на ріпакову та соєву олію обмежений, а виробництво значною мірою орієнтоване на зовнішні ринки. Динаміка експорту олії та шроту за останні сезони демонструє різке посилення ролі переробленої продукції, особливо соєвого та ріпакового шроту. Таким чином, мито підтримало створення доданої вартості всередині країни, але водночас зробило ефективність цієї моделі ще більш залежною від можливості безперешкодно експортувати готову продукцію.

Цінова ситуація показала межі регуляторного ефекту. Протягом значної частини сезону конкуренція між переробниками та експортерами підтримувала внутрішні ціни на сою та ріпак, однак після порушення роботи морської логістики цей ефект різко ослаб. Динаміка внутрішніх EXW-цін підтверджує, що навіть сильний попит заводів не може повністю компенсувати втрату ліквідності, коли одночасно ускладнений експорт і насіння, і продуктів його переробки.

Ключовим фактором для ринку тепер є не саме мито, а логістика. Морські порти залишаються основним каналом для великих аграрних потоків, тому перебої в їх роботі послаблюють позиції і експортерів, і переробників, змушуючи ринок активніше використовувати залізничні та автомобільні маршрути. УкрАгроКонсалт вважає, що за таких умов жорстка фіксована ставка поступається за ефективністю гнучкому механізму, який дозволяв би тимчасово призупиняти або відновлювати мито залежно від стану логістики та ринкової кон’юнктури.

Ключові тенденції

• Експортне мито змінило структуру використання сої та ріпаку на користь внутрішньої переробки, але його ефективність напряму залежить від того, чи можуть олія та шрот безперешкодно виходити на зовнішні ринки.
• Українська переробка отримала сильнішу сировинну базу та вищий рівень завантаження, що підтримує додану вартість і диверсифікацію аграрного експорту.
• Експорт дедалі більше зміщується від насіння до продуктів переробки, а рекордні обсяги продажів олії та шроту підтверджують формування нової структури зовнішньої торгівлі.
• Внутрішні ціни підтримуються конкуренцією між переробниками та експортерами лише за умови стабільної логістики, тому портові обмеження швидко нівелюють позитивний ціновий ефект від мита.
• Дискусія про мораторій відображає зміну головного ринкового ризику: сьогодні для сої та ріпаку критичнішою є доступність експортної логістики, тому гнучкий режим мита може бути ефективнішим за постійну фіксовану ставку.

Tags: ріпакова олія, шрот, Україна, експорт, соя, ріпак, переробка олійних, ціни, соєва олія, порти України, логістика