Тваринництво ЄС скорочується, але стає ефективнішим та більш спеціалізованим

Тваринницький сектор Європейського Союзу переживає глибокі структурні зміни, що супроводжуються скороченням поголів’я, трансформацією виробництва та зміною споживчих моделей. Станом на кінець 2024 року в ЄС налічувалося близько 132 млн свиней, 72 млн голів великої рогатої худоби та 67 млн овець і кіз, що відображає як масштаб галузі, так і її поступову перебудову.

Система виробництва у тваринництві ЄС залишається високоспеціалізованою: телят забивають у середньому у віці 8 місяців, м’ясна худоба досягає піку продуктивності приблизно у 2,5 роки, а молочних корів утримують до 5 років. Такий підхід дозволяє ефективно поєднувати виробництво м’яса, молока та відтворення, формуючи складні агропродовольчі ланцюги.

Розподіл поголів’я у ЄС має виражену регіональну концентрацію. Іспанія лідирує у виробництві свинини та баранини, Франція — у виробництві яловичини, а Греція — у козівництві. Також важливу роль відіграють Ірландія у сегменті ВРХ, Данія у свинарстві та Румунія у вівчарстві. Така спеціалізація визначає конкурентні переваги окремих країн.

Водночас довгострокова тенденція свідчить про скорочення поголів’я: за 2004–2024 роки кількість овець зменшилась на 23%, кіз — на 22%, свиней — на 15%, а великої рогатої худоби — на 10%. Основними причинами є екологічний тиск, зростання виробничих витрат, жорсткі регуляції та зміна споживчих уподобань. Попри це, у 2024 році виробництво м’яса демонструє неоднорідну динаміку: свинина (+2,2%) і яловичина (+3,1%) відновлюються, тоді як сектор овець і кіз продовжує спад (-6%).

Окремо виділяється ринок м’яса птиці, який демонструє стабільне зростання і досяг рекордних 14,1 млн тонн у 2024 році, підтверджуючи зміну структури споживання білка в Європі. Загалом галузь рухається у напрямку моделі «менше обсягів — більше цінності», з акцентом на добробут тварин, ефективність виробництва та підвищення якості продукції, що має зміцнити її конкурентоспроможність у майбутньому.