П’ять причин, чому не варто відмовлятися від кукурудзи

Вирощуючи кукурудзу, фермерам простіше досягнути чи перевершити показник середньої врожайності, оскільки переважно всі аграрії мають відмінну експертизу в вирощуванні цієї зернобобової. Протягом останніх десятиліть кукурудза постійно була в сівозміні українських фермерів, і вони мають значний досвід, знають, коли та як проводити ті чи інші операції в полі, володіють відповідною технікою та налагодили агрономічні процеси. Тому важко відмовитися від кукурудзи на користь нових для конкретного фермера культур або навіть просто суттєво скоротити її посіви та збільшити посіви інших без зусиль та часто нових інвестицій, складних під час війни, та складнощів з кредитами.

Через блокування росією чорноморських портів експорт скоротився майже на 50%. Але якщо порівняти експорт кукурудзи за сезон 2021/2022 та 2022/2023, цифри будуть приблизно однаковими, попри навіть менший врожай кукурудзи минулого року. Це говорить про те, що протягом року експортували все, що виростили в 2022-му, а також всі перехідні запаси. Ми залишаємося з низькими або нульовими запасами, тож потреба у кукурудзі зростатиме в Україні та світі, адже вона є однією з основних фуражних культур. Налагодити збут для нішевих культур — гречки, вівса тощо — набагато складніше і невідомо, чи вдасться взагалі.

Основним конкурентом за поля з кукурудзою зараз називають сою. Звісно, соя — це важлива в сівозміні, економічно приваблива культура. Але якщо говорити про логістику, то наразі простіше і дешевше досушувати та транспортувати саме кукурудзу, а не сою. Вона легша, потребує менше енергії для досушування, в Україні більше наявної логістичної інфраструктури тощо. І, як доводить практика цього року, у разі термінової необхідності вона залишається зимувати в полях і, хоча із засторогами, але може бути зібрана навесні.

Останні десятиліття кукурудзяний пояс охопив практично всю Україну, її вирощували фермери в усіх областях країни, існують відповідні технологічні карти для сходу, півдня, півночі чи центру країни. Звісно, як і всі культури, вона потребує достатньої кількості вологи у різні періоди свого розвитку, але не є настільки вимогливою до цього як соя, або настільки примхливою до умов вирощування, як певні нішеві культури. Крім того, на українському ринку є лінійки посухостійких гібридів, наприклад, Optimum® AQUAmax® бренду Pioneer®, яка дозволяє отримувати хороші результати навіть за складних умов вирощування.

Значною проблемою у вирощуванні всіх не надто поширених культур є складнощі з доступом до якісних спеціалізованих засобів захисту рослин, які можуть вирішити конкретну проблему рослини та не зашкодити при цьому довкіллю. Особливо це актуалізувалося під час війни в регіонах, потенційно наближених до фронту. Традиційна для українського поля кукурудза таких проблем не має. Більше того, наприклад, цього року Corteva пропонує українському ринку новий післясходовий гербіцид Кордус™ Флекс, який контролює широкий спектр  бур‘янів та безпечний для культури у пізніші фази внесення за рахунок антидоту. А фахівці компанії постійно готові надати всю необхідну консультацію зручним для фермера способом.

Сергій Резніченко, керівник з агрономії та технологій Corteva Agriscience в Україні