Баланс попиту та пропозиції відіграє все меншу роль у продовольчій інфляції

Продовольча інфляція у світі дедалі більше залежить не лише від балансу попиту та пропозиції, а й від енергетичної політики, погодних умов та геополітичних ризиків. За даними S&P Global, індекс продовольчих цін FAO у серпні 2026 року зріс на 2% порівняно з липнем — до 233 пунктів. Одним із ключових чинників стало подорожчання рослинних олій: відповідний індекс піднявся до 196 пунктів, досягнувши багаторічного максимуму. При цьому структура ризиків для продовольчих ринків змінюється, і ціни дедалі сильніше залежать від взаємодії аграрного виробництва, енергетики та світової торгівлі.

Окремим структурним фактором стає біопаливо, яке перетворилося на третю важливу складову попиту на сільгосппродукцію після продовольчого та кормового використання. Розширення програм виробництва етанолу в США та Бразилії підтримує попит на кукурудзу і цукор, тоді як політика щодо біодизелю у Південно-Східній Азії збільшує використання рослинних олій. Зростання промислового споживання скорочує обсяги сировини, доступні для експорту, і може посилювати конкуренцію між продовольчим, кормовим та енергетичним секторами. Водночас зміни в політиці щодо біопалива можуть швидко впливати на міжнародні торговельні потоки та ціни.

Додатковий ризик для світового аграрного виробництва створює Ель-Ніньйо. Протягом наступних 6–12 місяців погодне явище може стати одним із ключових факторів для врожаїв у різних регіонах світу. Особливу увагу привертають Австралія, Бразилія, США, Індонезія та Малайзія, де зміни температури й опадів можуть впливати на виробництво пшениці, кукурудзи, сої, яловичини та пальмової олії. Погодні ризики водночас можуть мати різноспрямований ефект залежно від культури та регіону, тому їхній вплив на світову пропозицію буде нерівномірним.

Ситуація на ринку м’яса також демонструє, що динаміка продовольчих цін формується не одним фактором. Світове виробництво яловичини у 2026 році прогнозується на рівні 61,6 млн т, що на 1% менше за попередній рік, тоді як виробництво свинини має зрости приблизно на 1%, а птиці — майже на 3%. Водночас обмежена пропозиція яловичини може підтримувати ціни на м’ясо, тоді як збільшення виробництва свинини та птиці створює іншу цінову динаміку. Таким чином, зміни у тваринництві також впливають на загальний продовольчий кошик і структуру світового попиту на корми.

Геополітика залишається ще одним важливим джерелом невизначеності. Перебої у Чорноморському регіоні впливають на торгівлю зерном і рослинними оліями, а воєнні та енергетичні ризики на Близькому Сході можуть збільшувати витрати на пальне, добрива та транспортування. Водночас торговельна політика змінює напрямки потоків сільгосппродукції. Окрему увагу привертає ринок сої: Китай уже законтрактував близько 9 млн т сої для нового маркетингового року, а за 11 днів на момент підготовки матеріалу придбав майже 1 млн т американської сої, що впливає на баланс світової торгівлі.

На найближчі місяці ключовими факторами для продовольчих ринків залишатимуться погодні умови, ситуація в Чорному морі, геополітичні ризики, політика біопалива, доступність м’яса та торговельні потоки. Поєднання цих чинників означає, що зміни цін на продовольство дедалі складніше пояснювати лише співвідношенням виробництва та споживання. Водночас для аграрних ринків це означає вищу залежність від рішень урядів, погодних коливань та подій поза межами безпосередньо сільськогосподарського сектору.

Tags: инфляция, продоволбча безпека, зерно, соя, ціни, баланс попиту і пропозиції, м'ясо, агропродукція