Південноамериканська соя готова отримати вигоду від тарифної війни Трампа

Джерело:  Fastmarkets
соя

Повернення Дональда Трампа на пост президента США знову актуалізувало тарифи як інструмент торговельних переговорів, що спричиняє значні потрясіння у світовій економіці. Для ринку сої нові тарифи, спрямовані на Китай — головного покупця американської сої, — загрожують відновленням торговельних протистоянь, подібних до тих, що були за першого терміну Трампа. Проте цього разу Китай підготовлений, а Південна Америка готова скористатися ситуацією. З прогнозованим рекордним урожаєм сої у 2025/26 маркетинговому році — майже 427 мільйонів тонн за оцінками USDA — рішення, прийняті зараз, матимуть довгострокові наслідки.

У лютому 2025 року, з початком нового терміну Трампа, тарифи повернулися на порядок денний. Запровадження 10% тарифу на китайські товари та 25% на товари з Мексики та Канади, ключових покупців американської агропродукції, призвело до зниження цін на сою на Чиказькій товарній біржі (CME) лише на 1% до кінця місяця. Водночас Бразилія та Аргентина, перебуваючи на піку експортного сезону, отримали перевагу через сприятливу погоду та високі врожаї, що посилило конкуренцію. Ціни на сою в американській затоці впали до $423 за тонну, тоді як у бразильському порту Сантос вони стабільно зростали.

У березні 2025 року торговельна напруга посилилася. Китай майже повністю переключився на закупівлю сої у Бразилії та Аргентині, що призвело до різкого зростання фізичних цін у південноамериканських експортних хабах. Наприклад, премія за бразильську сою в порту Сантос зросла до рівня, що лише на $1,50 за тонну відставала від цін у США. Водночас попит на американську сою знизився, що призвело до накопичення надлишкових запасів і тиску на ціни в США.

До квітня 2025 року ситуація загострилася ще більше: США запровадили 10% базовий тариф на весь імпорт та додаткові тарифи для окремих країн, а тарифи на китайські товари зросли до 145%. Китай у відповідь підвищив податки на американський імпорт до 125%, фактично припинивши торгівлю між двома країнами. У Бразилії премія за фізичну сою досягла рекордних 121 цента над ф’ючерсами CME, що свідчить про високий попит на південноамериканську продукцію.

Цікаво, що в Аргентині державна продовольча агенція Китаю Sinograin активно скуповувала сою, забронювавши до 3 мільйонів тонн для експорту — це становить половину річного експорту країни. Такий ажіотаж викликав занепокоєння в Аргентині щодо дефіциту сировини для власної переробної промисловості, що може змусити країну імпортувати американську сою, як це було у 2018 році.

До травня 2025 року світовий ринок сої адаптувався до нових реалій. Південна Америка, зокрема Бразилія, Аргентина та Парагвай, прогнозує виробництво 234,.5 мільйонів тонн сої у 2025/26 році, що становить 55% світового постачання та 66% експорту. Це дозволяє Китаю мінімізувати залежність від США, зміцнюючи торговельні зв’язки з Південною Америкою. США, у свою чергу, змушені шукати нові ринки, такі як Мексика, Пакистан чи В’єтнам, хоча успіх залежатиме від торговельних переговорів.

Прогноз на другу половину 2025 року вказує на подальше зростання частки Бразилії на китайському ринку, якщо тарифи залишаться. Це може знизити привабливість вирощування сої для американських фермерів, які, ймовірно, переключаться на кукурудзу. Водночас біопаливна політика США може змінити ситуацію: якщо уряд підтримає використання сої для виробництва відновлювального дизелю чи авіаційного пального, попит на американську сою може зрости.

Позначки:, , , , ,

У Вас виникли додаткові запитання?
Будемо раді допомогти!