Падіння цін на нафту ставить під сумнів життєздатність програми B50 в Індонезії

Програма B50 є одним із найамбітніших кроків Індонезії до енергетичної незалежності та має скоротити імпорт дизельного пального. Міністр енергетики Бахліл Лахадалія заявив, що країна вже не потребуватиме імпорту дизелю з цього року, а нова суміш використовуватиметься в громадському транспорті, вантажівках, агротехніці та енергетиці.

Втім, економічна модель програми опинилася під тиском: ціни на Brent знизилися приблизно до $73 за барель, тоді як пальмова олія залишається дорогою — понад $1 100 за тонну. Це створює ціновий розрив, за якого біодизель стає значно дорожчим за звичайне пальне, збільшуючи потребу в державних субсидіях.

Фінансування програми значною мірою залежить від експортних мит на пальмову олію, які спрямовуються до державного фонду Plantation Fund (BPDP). Однак аналітики попереджають, що розширення споживання всередині країни може скоротити експорт і відповідно зменшити надходження до цього фонду, посилюючи фінансовий тиск на систему.

За оцінками енергетичного сектору, за поточних цін на нафту і пальмову олію субсидії для підтримки B50 стають необхідними, оскільки співвідношення вартості сировини перевищує критичні рівні. Водночас уряд заявляє, що потенційна економія на імпорті пального може сягнути понад $8 млрд, що частково компенсує витрати програми.

Попри ризики, уряд Індонезії зберігає курс на розширення біопаливної політики, хоча й визнає високу волатильність ринку. Аналітики зазначають, що успіх B50 залежатиме від балансу між цінами на нафту, вартістю пальмової олії та здатністю держави підтримувати субсидійну систему без перевантаження бюджету.