Казахстан може замінити росію в поставках твердої пшениці до ЄС

Європейський союз у рамках політики економічного тиску затвердив імпортне мито на постачання зернових та олійних культур з росії та білорусі. Вони набудуть чинності з 1 липня 2024 року. Для м’якої пшениці це 95 євро на тонну, для жита і ячменю 93 євро, для дуруму 148 євро і так далі – перелік довгий.

При цьому, для самої рф санкції на пшеницю суто символічні, оскільки до Європи в 2023 році вона поставила лише близько 1 млн тонн зернових культур.

А ось для Казахстану накладені на росіян обмеження відкривають можливості щодо нарощування до Європи твердої пшениці. Адже з того 1 млн тонн зерна, який РФ відвантажила в ЄС в 2023 році, приблизно половину обсягу займав дурум.

Сам Казахатан у 2023 році експортував 743,5 тис. тонн твердої пшениці на $250 млн.

Основним покупцем стала Італія, куди пішло 60% експортного обсягу (446 тис. тонн) на $150 млн. Також великими покупцями стали Туреччина (98 тис. тонн), Туніс (74 тис. тонн) та Латвія (62 тис. тонн).

Для порівняння, 2022 року експорт дуруму з Казахстану становив лише 193 тис. тонн (на $92 млн), половина обсягу тоді також припала на Італію.

Таким чином, Казахстан за рік збільшив постачання твердої пшениці на експорт майже в чотири рази в обсязі.

Звичайно, є потенціал і для подальшого зростання. Уряд країни ставить завдання диверсифікації посівних площ з метою уникнення засилля м’якої пшениці. Це стримує лише одне чинник – питання збуту. Фермери розуміють, що продати пшеницю зможуть у будь-якому випадку – її заберуть або вітчизняні борошномели, або трейдери для відвантаження на експорт – до Середньої Азії чи Китаю.

За іншими культурами такої впевненості поки що немає. Але якщо питання збуту вирішити, то аграрії країни матимуть змогу швидко наростити площі під переспективними альтернативами пшениці.

Хорошим варіантом диверсифікації був би соняшник, оскільки він легше переносить посушливі літні умови. Однак, тут інтерес фермерів до вирощування стримує існуюче експортне мито на насіння: після його введення на початку 2023 року ціна на соняшник на внутрішньому ринку впала на ті самі 100 євро (розмір мита). Отже, зараз фермери не можуть отримати справедливу ціну за свій товар.

Вирощувати бобові багато хто не ризикує, оскільки тут покупець до останнього часу по суті був лише один – Туреччина. Це викликало побоювання стабільності цін. У березні 2024 року ще й Китай дозволив постачання сочевиці та гороху з Казахстану, що має підігріти ринок бобових у Казахстані.

Ну, а щодо твердої пшениці, той тут тригером подальшого зростання експорту стане саме політика: спочатку сама Росія в грудні 2023 року ввела піврічну заборону на постачання дуруму на експорт (до 31 травня 2024 року). Продовжуватись він не буде. Але тепер уже Європа ввела заборонні мита (148 євро на тонну) на постачання дуруму з росії (і білорусі також).

При цьому, 2023 року росія поставила в країни Євросоюзу 441 тис. тонн дуруму. І зараз Казахстан має можливість поборотися за звільнену росією нішу. Конкурувати тут доведеться з Канадою (вона відвантажила в ЄС 497 тис. тонн у 2023 році) та Туреччиною (711 тис. тонн у 2023).

Конкурентною перевагою Казахстану має стати висока якість твердої пшениці: в умовах дефіциту вологи та великої кількості сонця дурум до центральних регіонів країни виходить з дуже високим показником скловидності, вище 90%. А це основний параметр, за яким італійці оцінюють сировину для високоякісних макаронів.

Що стосується росії, то в планах країни збільшити площі під твердою пшеницею на 30%, до 1,5 млн га. Основними ринками збуту передбачаються Туреччина та країни Північної Африки.

Позначки:Казахстан, пшениця, ЄС, Росія