Експорт зерна з рф через Балтику може сповільнитися після завершення річкової навігації

Російський експорт зерна через балтійські порти може зіткнутися з додатковими логістичними обмеженнями після завершення річкової навігації у листопаді. Останніми місяцями річковий транспорт став важливим каналом доставки зерна до портів Висоцьк та Усть-Луга, дозволивши частково розвантажити залізничну інфраструктуру. Однак із закриттям Волго-Балтійського водного шляху значна частина вантажопотоку знову залежатиме від залізниці, пропускна спроможність якої вже обмежена.

З початку вересня до 20 жовтня 2026 року з волзьких портів до балтійських перевезли майже 940 тис. тонн зерна, що в шість разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Зростання річкових перевезень дозволило частково компенсувати недостатню пропускну спроможність наземної логістики та забезпечити додаткове завантаження експортних терміналів Балтики. При цьому вартість транспортування зерна річковим шляхом, за наведеними оцінками, на 30–50% нижча за залізничні перевезення на порівнянні відстані.

Основна проблема полягає в сезонному характері річкової логістики. Після завершення навігації Волго-Балтійським водним шляхом доставка зерна до балтійських портів практично повністю залежатиме від залізниці. Водночас станції Північно-Західного залізничного полігону вже працюють в умовах високого навантаження, а порти Висоцьк та Усть-Луга не мають повноцінних автомобільних під’їздів для масових поставок зерна.

За таких умов подальше нарощування експорту зерна через Балтику в зимовий період може виявитися складнішим, ніж восени. Перенаправлення додаткових обсягів на залізницю створює ризики накопичення вагонів, збільшення строків доставки та зростання логістичних витрат. Таким чином, річкові перевезення допомогли тимчасово розширити можливості балтійського напрямку, однак після завершення навігації його пропускна спроможність знову залежатиме від обмежених залізничних потужностей.

Tags: експорт, зерно, річкові перевезення, Росія, обмеження