Ціна питання — мільярди доларів. Чому не варто дозволяти вирощувати ГМО зерно в Україні

Автори статей:

Микола Горбачьов

Президент Української зернової асоціації

Україна потребує гармонізації законодавства з ЄС щодо вирощування та обігу ГМО-продукції. Існує великий ризик, що запропонований новий законопроект в парламенті фактично дозволить вирощувати ГМО-зерно (в той час як майже у всіх країнах ЄС вирощування ГМО-зерна заборонено) та не впровадить жорсткого контролю за обігом ГМО-продукції, який є в ЄС. Це може призвести до втрати українськими аграріями преміального ринку ЄС та Китаю, в яких досить жорстке регулювання обігу ГМО-продукції. Втрати аграріїв та бюджету країни можуть скласти мільярди доларів США.

В Україні досі неврегульовано належним чином вирощування та обіг ГМО-продукції, зокрема зернових та олійних культур. Вступ України до ЄС вимагає від нас гармонізації нашого законодавства з нормами Євросоюзу. Втім, законопроект 5839 від 05.08.2021 року, який розглядається зараз у парламенті, несе кілька великих ризиків для нашої країни та зернової галузі загалом. Як завжди, проблема криється в деталях.

Дисгармонія з ЄС

Фактично, законопроект не відповідає нормам ЄС щодо контролю та обігу ГМО-продукції, тому загрожує національній безпеці в частині біобезпеки, а також матиме негативний вплив на всю зернову галузь. Законопроект фактично дозволяє вирощування в Україні ГМО-продукції, йдеться в першу чергу про комерціоналізовані ГМО — кукурудзу, сою та ріпак. Я хотів би зупинитися більше на фінансовому впливі дозволу вирощування ГМО-продукції в Україні, зокрема для зернової галузі.

Втрата преміальних ринків ЄС та Азії

За інформацією Міністерства економіки України в минулому 2021/2022 МР (з 1 липня 2021 по 30 червня 2022 року) Україна експортувала зернових та олійних, а також продукції з них на суму $22,2 млрд. Для розуміння багато це чи мало, за попередніми оцінками Мінекономіки експорт України всіх товарів і послуг в 2022 році склав $44,1 млрд, з яких $12,6 млрд припадає на зернові та олійні культури та ще $5,5 млрд на соняшникову олію. Хоч тут йдеться про різні періоди оцінки, цифри дають розуміння обсягів та важливості експорту зернових та олійних з України.

Україна експортує близько 35% своєї зернової продукції до країн ЄС. Євросоюз — це преміальний ринок, оскільки споживачі в ЄС мають кошти і готові купляти українську продукцію, в тому числі, через те, що вона не є генно-модифікованою. В ЄС діє досить жорстка система регулювання обігу ГМО-продукції, а її вирощування заборонено майже в усіх країнах Європи. Виняток представляють тільки Іспанія та Португалія, які дозволяють вирощувати в себе ГМО-кукурудзу в окремих регіонах (при цьому менше 100 тис. гектарів в обох країнах разом). Наразі, країни-імпортери, зокрема, країни ЄС, вимагають від українських експортерів відповідні сертифікати відсутності ГМО в експорті зерна.

Така ж ситуація з жорстким регулюванням обігу ГМО-продукції в Китаї, куди Україна теж експортує значну частину кукурудзи, ячменю та сої. Якщо взяти загалом ринки, то Україна 80−90% експорту кукурудзи, 90% експорту сої та 95% експорту ріпаку спрямовує до ЄС і КНР.

Нижча ціна

Справа в тому, що в світі зерно ГМО торгується з дисконтом в 10−20%, а то і більше. Окрім того, знайти покупця на таке зерно складно через небажання імпортерів купувати ГМО-продукцію. Покупців на ГМО-кукурудзу практично неможливо знайти. Є невеликі ніші для сої та ріпаку, зокрема останній дозволяють імпортувати для виробництва біопалива в ЄС.

Таким чином, можна оцінити, що втрати тільки від нижчої ціни на ГМО-продукцію можуть скласти близько $1,5−2 млрд, а у випадку неможливості реалізувати таку продукцію — втрати будуть ще більшими. Відтак, дозволивши вирощування ГМО в Україні, ми ризикуємо втратити два основні ринки збуту нашої зернової продукції. А втрата ринків збуту — це перевиробництво всередині країни, недоотримання валютної виручки і як наслідок втрати бюджету. Понад те, це може призвести до банкрутства багатьох виробників у зв’язку з перенасиченням внутрішнього ринку та відсутністю ринків реалізації ГМО-продукції.

Проблема змішування ГМО та не ГМО-зерна при логістиці

Окрім того, в нинішніх реаліях та умовах, державні органи влади та агроекспортери не можуть повністю забезпечити контроль за ГМО-продукцією, адже зберігання зерна в Україні знеособлене, відтак ГМО-зерно цілком може змішатись з не ГМО-зерном на елеваторі чи портовому терміналі. При експорті, якщо в партії зерна визначать наявність ГМО обсягом 0,9%, то все зерно буде промарковане як ГМО-продукція і відповідно ціна його буде нижчою від традиційної продукції.

Така ж ситуація і з вирощуванням, коли ГМО-рослини можуть запилити традиційні сорти рослин і, в результаті, вся отримана продукція буде промаркована як ГМО.

Україна — великий агрохаб у світі, що забезпечує продовольчу безпеку фактично всієї планети. Відтак, впроваджуючи ГМО в Україні без належного регулювання та дозволів на вирощування, ми не лише загрожуємо власній біобезпеці, а створюємо ризики для біобезпеки світу (в ЄС жорстко регулюється обіг ГМО — є дозволені лінії для імпорту, всі інші під забороною), що ставить під сумнів репутацію України як надійного постачальника якісної агропродукції.

Гармонізувати з ЄС та уникнути кризи

Законопроект, який перебуває на розгляді парламенту потрібно доопрацювати, щоб запровадити чіткі обмеження на вирощування певних видів ГМО зернових та олійних та гармонізувати обмеження щодо обігу ГМО відповідно до норм ЄС. Інакше отримаємо кризу в аграрному секторі, який на сьогодні є чи не основним джерелом експортної виручки, та втратимо мільярди доларів доходів.

Позначки:Україна, кукурудза, соя, законодавство, ГМО