Чи зможе ЄС замістити РФ та Україну як постачальник зерна, і пом’якшити наслідки війни в Україні?

Спочатку хороша новина: у всьому світі вирощується достатня пшениця, щоб забезпечити всіх людей продовольством. Погана ж новина полягає в тому, що пшениця стає дедалі дорожчою і не культивується там, де особливо потрібна. Після введеної владою Росії тимчасової (до кінця червня) заборони на експорт пшениці, ячменю та жита ціни на зерно знову злетіли до небес, що посилило побоювання з приводу можливого виникнення голоду та голодних бунтів.

“Зерно як зброя”

“Вводячи часткову заборону на експорт з Росії пшениці, Володимир Путін використовує зерно як зброю та загрожує продовольчій безпеці, особливо в бідних країнах Півдня”, – зазначає Мартін Хойслінг (Martin Häusling), депутат Європарламенту від німецької партії “зелених”, експерт із сільгоспполітики . Росія, за його словами, кидає світові новий, досі абсолютно невідомий виклик.

За даними Федерального управління економіки та експортного контролю Німеччини, частка України у виробництві пшениці у світі – 11,5%, Росії – 16,8%. Щодо кукурудзи, то 17% експорту на світовому ринку припадає на Україну. Залежність від російського та українського зерна стосується не лише багатьох африканських чи близькосхідних країн. Вона торкається також таких держав, як Туреччина, Індія та Китай.

Основні покупці – Туреччина та Китай

Згідно з опублікованим 16 березня звітом Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) “Вплив війни на торгівлю та розвиток України”, частка Росії та України в імпортованих пшениці, кукурудзі, ячмені, ріпаку, насінні та соняшниковій олії становить для Туреччини 25, для Китаю – 23%, а для Індії – 13%.

У звіті ЮНКТАД простежується згубне поєднання кількох факторів, які в даний час виливаються в небезпечний сценарій: зростаючі ціни на зерно, електроенергію, добрива і транспорт, порожні зерносховища і пандемія коронавірусу ставлять під загрозу постачання продовольства мільйонів людей, викликаючи голод і стимулюючи.

ЄС, що самостійно забезпечує себе

У той час як зерносховища в країнах ЄС заповнені, продовольча криза особливо сильно вдарила по країнах, які й до цього страждали від економічних проблем. “У багатьох місцях просто не залишилося резервів, – пояснює в інтерв’ю DW Зимоне Потт (Simone Pott), прес-секретар Німецької організації допомоги голодуючим світу (Deutsche Welthungerhilfe). – Якщо зараз ціни знову зростуть, у людей уже не залишиться нічого, чим би вони могли це компенсувати.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), у 2020-му, першому році пандемії коронавірусу, сільгосппродукція на світовому ринку коштувала на 31% більше, ніж роком раніше. Однією з причин цього були, наприклад, витрати на її складування за часів пандемії.

Такий розвиток ситуації особливо згубний для населення багатьох африканських країн. “Шанси на заміщення імпорту з Росії та України внутрішньоафриканською торгівлею в короткостроковій перспективі дуже малі, оскільки пропозиція невелика, транспортна інфраструктура перебуває в поганому стані, а обсяги сховищ недостатні”, – наголошується у звіті ЮНКТАД.

Зростання ціни на пальне робить продукти все дорожчими

За словами Зимони Потт, становище не було б таким критичним, якби в таких країнах, як Сомалі, Бенін, Демократична Республіка Конго, Танзанія та Сенегал вирощувалося більше пшениці. “У міру того, як ціни на паливо та електроенергію піднімаються, стає все дорожче доставляти продукти на ринок або витримувати їх за низьких температур. Ось чому коливання цін на продовольство в цих країнах вкрай значні за масштабами”, – зазначає Потт.

Опитування партнерів з різних проектів організації Deutsche Welthungerhilfe показують, наскільки сильно криза вже позначилася на ситуації у багатьох країнах. У Бангладеш, наприклад, ціни на олію зросли на 42%, а на пшеницю – на 39%. У Зімбабве колись житниці Африки паливо подорожчало з 1,30 до 1,75 доларів за літр.

Тим часом влада низки країн Західної Африки вже намагається вживати контрзаходи. Зокрема, Сенегал та Кот-д’Івуар встановили терміном на три місяці граничні ціни на рафіновану пальмову олію, цукор, молоко, рис, томатну пасту, яловичину та макаронні вироби. Крім того, сенегальський уряд надав додаткові субсидії на 76,2 млн євро місцевим фермерам, які вирощують рис.

“Євросоюз має втрутитися”

“Продовольства загалом виробляється достатньо, щоб нагодувати людей по всьому світу. Але воно виробляється не там, де люди гостро його потребують”, – констатує представник Deutsche Welthungerhilfe Зимоне Потт.

Продовольча криза показує, що країни, які сильно залежать від російського та українського імпорту, не інвестують у власне сільгоспвиробництво та розвиток села. “Тому я говорила б не про брак продовольства, а про продовольчу кризу”, – уточнює Потт.

Зі свого боку, депутат Європарламенту від німецьких “зелених” Мартін Хойслінг вимагає, щоб Євросоюз втрутився в ситуацію і взяв на себе українську частку постачання зерна до бідних країн. “ЄС більш ніж на 100% самостійно забезпечує себе в багатьох областях сільськогосподарського виробництва і є нетто-експортером. У нас трохи дорожчають булочки, а в інших місцях люди помирають через брак їжі”, – сказав Хойслінг.

DW

Позначки:Україна, зерно, пшениця, ЄС, Росія, війна