Заборона на імпорт пальмової олії паралізує сектор виробництва у Шрі-Ланці

Заборона Шрі-Ланки на імпорт пальмової олії, запроваджена у 2021 році через екологічні проблеми, а також високі податки на харчові олії місцевого виробництва тепер викликають серйозні проблеми для економіки країни. Вплив виходить за межі дефіциту кулінарної олії — такі ключові галузі, як харчова промисловість, туризм і виробництво, також зазнають тиску, що ускладнює відновлення країни після нещодавньої економічної кризи, повідомляє Daily Finantional Times.

Сьогодні пальмова олія виробляється в Індонезії та Малайзії, на частку яких припадає понад 85% світових поставок. Крім цього, пальмову олію виготовляють ще 42 країни, але не Шрі-Ланка.

Вимога ліцензування, запроваджена у квітні 2021 року відповідно до вісника №2222/31, фактично заблокувала імпорт сирого пальмового олеїну до країни. Водночас податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 18% та збір на соціальне забезпечення (SSCL) у розмірі 2,5% було введено для місцевих рафінованих олій з січня 2024 року та жовтня 2022 року відповідно.

Ці зміни паралізували внутрішній сектор переробки Шрі-Ланки. Колись процвітаюча місцева промисловість тепер простоює через цінові спотворення, які роблять імпортні готові олії дешевшими, ніж альтернативи, перероблені всередині країни. Шрі-Ланка тепер залежить від імпорту рафінованої кокосової олії, яка коштує набагато дорожче. Оцінки галузі показують, що глобальна різниця в цінах між сирим пальмовим олеїном та рафінованою кокосовою олією збільшилася приблизно до 1500 дол. США за тонну. Це призводить до збитків від курсової різниці у розмірі близько 15–20 млн. дол. США на місяць або 150–200 млн. дол. США на рік.

При цьому річна потреба Шрі-Ланки в кокосовій олії становить близько 240 тис. тонн, із них лише близько 40 тис. тонн виробляються дома, що становить приблизно 16,7% від загального попиту.

Як результат, спроба захистити екологію та підтримати місцевих виробників обернулася контрпродуктивними заходами, що вдарили по ключових галузях виробництва. Досвід Шрі-Ланки показує, що різка відмова від критичного імпорту без продуманої альтернативи веде до зростання залежності та збитків.

Оскільки Шрі-Ланка імпортує близько 20 тис. тонн харчової олії щомісяця, країна витрачає додатково $15–20 млн на місяць на імпорт дорогих рафінованих олій порівняно з тим, що було раніше, коли сира пальмова олія імпортувалася та перероблялася на місці. Це призводить до щорічного відтоку валюти у розмірі $150–200 млн, підриваючи напружений платіжний баланс країни та нещодавні успіхи у відновленні валютних резервів.

Tags: імпорт, пальмова олія, обмеження, Шрі-Ланка