Якби експорт жита не розблокували, наші аграрії його не вирощували б, — Григоренко

При тому, що ця культура багатьма виробниками вирощувалась якраз для продажу на закордонних ринках. Зрештою спільними зусиллями, зокрема і Насіннєвої асоціації України, експорт жита було розблоковано.

Про це розповіла Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України у своєму блозі «Ой, чиє ж то жито, або Чи вигідно сіяти зернову та куди потім продавати» на Latifundist.com.

За її словами, ситуація для господарств, які спеціалізуються саме на ій культурі, ускладнюється також специфікою вирощування жита. Річ у тім, що на відміну від аграріїв, які займаються пшеницею чи кукурудзою та мають можливість засіяти поля іншими культурами, з житом складніше. Зона для його вирощування — піщані ґрунти Полісся. Інші культури там не ростуть, вони просто «згоряють» або ж дають на 20-30% менші врожаї, ніж в сусідніх регіонах.

«Взагалі житу притаманні саме північні регіони. Тому культура активно росте на півночі Польщі, в Німеччині, Естонії, Латвії, Канаді. В Україні ж — це північні частини Житомирської, Чернігівської, Сумської, Рівненської, Волинської областей. Жито краще переносить зиму, ніж інші зернові, й до середини чи кінця червня рослини вже досягають максимальної висоти, тоді як ярі культури тільки починають свій ріст. А збирання й зберігання фактично мало чим відрізняється від пшениці чи ячменю. Хіба лише тим, що жито потрібно збирати швидко, бо воно може вилягти за 7-8 днів.

Тобто аграріям фактично немає чим замінити жито на піщаних чи глинистих ґрунтах», — зауважила Сюзанна Григоренко.

Тому, на її думку, якби експорт не розблокували, цю культуру просто не вирощували б. Оскільки фермери були б змушені зупинити бізнес через відсутність коштів та альтернатив.

«Як наслідок, жито могло взагалі зникнути з нашого ринку. Як це свого часу сталося з тритикале. І в майбутньому, щоб відродити цю культуру, держава була б змушена вводити дотації», — стверджує експертка.