В Україні очікують нижчі ціни на полуницю

Українці вже звикли до відсутності дешевих сезонних ягід. Війна та погодні катаклізми вже не перший рік суттєво впливають на їх вартість. Однак цьогоріч ціна на українську садову суницю буде нижчою, ніж минулого року.

Такі прогнози в інтерв’ю для SEEDS висловив Президент УПОА (Української плодоовочевої Асоціації) Тарас Баштанник. Що впливає на виробництво суниці в Україні? Чи збільшились об’єми переробки і які сорти обирають українські ягідники – читайте далі.

– Сьогодні ціни на суницю садову в Україні доволі високі. Чи варто чекати на їх зниження?

– Зараз ціна на 15-20% вища від минулорічного періоду з перспективою до зниження. Якщо скоригувати відносно курсу долара та інфляційні складові, то я б взагалі про  підвищення цін не говорив.

В розпал сезону – це період з 1 по 15 червня, я думаю, що ціна на суницю садову в Україні буде нижчою, ніж минулого року. Думаю, що рази у півтора – гривень 80-90. Більш точно сказати важко, все буде залежати від погоди.

– Зважаючи на погодні умови цієї весни, ягідники повідомляють, що померзло досить багато майбутнього врожаю суниці.

– Це так. Померзло багато і по всій Україні. Я думаю, що можна говорити приблизно про відсотків 20. Тобто певні ягідники недоотримають приблизно 20% запланованого врожаю суниці садової. Звідти, зокрема, і висока ціна на ці ягоди в Україні.

– В Україні останнім часом багато дрібних фермерів почали займатися саме ягодами через привабливу окупність цього бізнесу.

– На папері це так. Але по факту все виходить зовсім навпаки. Цього року, чи восени минулого багато фермерів насадило суниці, тому, що минулого сезону ціна на ці ягоди була висока. Але мине рік-два, і ціна покаже, що вона зовсім не така, як хотілося б. Собівартість виявиться вищою, ніж фермери планували. Такі цінові коливання завжди були, є, і будуть.

Щодо великих гравців, ємкість українського ринку суниці така, що потрібно мати хоча б тисячу гектарів, щоб суттєво впливати на ринок ситуативно.

В Україні сьогодні тенденція суниці спостерігається якраз до локалізації і дроблення виробників, тому що концентрація суниці в одному місці – дуже ризиковане рішення і важке, через дефіцит робочої сили.

Тому за останні 10 років ми бачимо наступне: крупні виробники, дійсно, або зовсім зникли, або суттєво зменшили свою площу. З’явилось багато невеличких.

– Українські ягідники почали дуже прискіпливо відноситися до вибору сортів. Які сьогодні сорти вигідно садити?

– Все залежить від того, де знаходиться господарство. На півдні – вигідно, ранні сорти, на півночі – пізні. Всі вони хороші. З приводу того, які конкретно сорти, тут важко сказати. Щодо суниці садової, – тут чимало сортів, на відміну, від тієї ж лохини, чи малини.

Щодо селекції, тут як завжди, найкраща – це італійська, британська і нідерландська селекція. Три основні селекційні програми. А далі вже кожен вибирає, що йому підходить з точки зору зони, де він вирощує ягоди.

Щодо української селекції суниці садової, тут, я вважаю, на відміну, від тієї ж смородини, у на велика прогалина. Вітчизняних сортів я вам жодного не назву.

– Останнім часом молоді українські господині надають перевагу ягідним джемам чи варенню, придбаним у магазині. Чи не спонукало це збільшити обсяги переробки ягід в Україні? 

– Переробка, це не лише про джеми. Джеми, насправді, — це дуже дрібна частина переробки. Головна її частина — це заморозка, як первинна переробка. Я думаю, що її стало більше. Цей напрямок більш-менш розвивається. Але після заморозки на джеми ягоди особливо не надходять. Переважно – це просто рітейл та незначне домашнє використання.

Якщо говорити про джеми чи про варення, мені здається, що в нас його споживання, навпаки, падає. Думаю, що це якраз і є відповіддю на питання, чому в нас не росте об’єми переробки ягід в джеми.

Попит падає. Сьогодні чимало людей вважає, що ягідні джеми – це не дуже корисно, там цукор та інші складові. А от заморожені ягоди, які можна було би використати взимку, – це набагато корисніше.

Якщо говорити окремо про заморожену суницю, то попит на неї зростає тільки всередині країни. А «зовні» Україна не нарощує об’єми, – нашим ягідникам там немає що робити. Там є Туніс, Марокко, Єгипет, Китай. І по собівартості ягід нам з ними важко конкурувати.

– Весь врожай української суниці садової постачається переважно на внутрішній ринок?

– Наразі в Україні немає суттєвого перевиробництва по суниці. Воно може бути якесь «точкове», сьогодні чи завтра. Але глобально у нас культура споживання і рівень споживання суниці садової доволі високі. Виробництво також підростає, але не глобально – воно не виглядає як перевиробництво.

– Чи є кому збирати ці ягоди в Україні сьогодні? Останнім часом питання залучення трудових мігрантів викликало чимало суперечок.

– Як на мене, реакція щодо трудових мігрантів мережами поширюється взагалі дивна. Тобто, бояться того, про що і не знають. Це дивно. Однак наразі ми поки не можемо констатувати, що зараз в Україні десь на зборі ягід вже системно працюють трудові мігранти. Все це тільки в процесі.

До того ж саме збір ягід має певну проблематику – сезонність. Трудовий мігрант хоче приїхати і працювати в країні рік, два, чи навіть три. А ягоди – це коротка сезонна зайнятість на кілька місяців.

За кордоном існує два підходи до залучення трудових мігрантів. Певна організація запрошує їх напряму на своє підприємство, на рік, два, чи три, і ці люди постійно працюють там. А хтось користується послугами агентства, яке запросило до країни трудових мігрантів і спрямовує їх на різні роботи на нетривалий час. На місяць, тиждень, чи навіть тільки на день. Це коштує дорожче.

Але для залучення трудових мігрантів до України у нас має сформуватися ціла інфраструктура. Ми ще до цього не дійшли.