Україна змінить свій погляд на зберігання зерна

Автор статті:

Ярослав Штика

Член правління Асоціації елеваторів України, експерт елеваторного ринку

Повномасштабна війна змусила аграріїв призвичаюватися до нових умов та швидко реагувати на будь-які виклики. Зокрема, блокування морських портів України змусило їх вибудовувати нові логістичні ланцюжки. А великі перехідні залишки й невизначеність щодо реалізації збіжжя  на тлі браку потужностей зберігання пришвидшили процеси пошуку нових рішень: хтось переобладнував усі наявні технічні приміщення під зерносховища, хтось будував нові, а хтось намагався закупити «рукави», які дуже швидко стали дефіцитним товаром в Україні. Наразі черга на оренду тієї ж завантажувально-розвантажувальної техніки розписана на місяць вперед. Тому аграріям доводиться шукати все нові альтернати.

Будь-яке рішення є практичним – головне: зберегти зерно із мінімальними затратами.

Виробники сільгосппродукції постійно будують, відновлюють чи переробляють корівники, свинарники, навіси та й інші виробничі сільськогосподарські приміщення під зберігання зерна. І цей рік не є виключенням.

А у 50-60-х роках минулого століття у Казахстані зерно зсипали у бурти просто неба. Виконували задачі партії. Зрозуміло, що частина збіжжя втратило якість і кількість, а ідеологів даних рішень було покарано.

У класичній літературі описані навіть варіанти виготовлення буртів з дерев’яними стінами різної висоти, є готові технічні рішення. Враховуючі сучасні полімерні матеріали та можливість відвести воду від бурту, можна виготовляти бурти різних об’ємів обмежені тільки шириною плівки чи тенту. Зрозуміло, що дане рішення оптимально  для невеликих партій зберігання, але дає можливість розмістити декілька тисяч тон при потребі.

Якщо у господарстві є навіс, для зберігання зерна можна використовувати зберігання у біг-бегах. Дає можливість розмістити зерно у декілька ярусів при наявності техніки. Але необхідно приділяти увагу якісним характеристикам, дешеві комплектації біг бегів, нажаль після першого використання повторно не використаєш.

Тобто рішення є завжди – питання, який об’єм збіжжя потрібно закласти на зберігання.

Думаю, що цього року Україна трохи змінить свій погляд на зберігання зерна. Цілком можливо, що наратив щодо браку потужностей також дещо перебільшений.

Зараз триває сезон жнив соняшника, але постійні дощі його затягують. А після цього розпочнуться жнива кукурудзи, якої насправді цього року не так вже і багато. Я їздив по Україні й не бачив такої кількості кукурудзяних мега-полів, як це було раніше. Тому цілком можливо, що ми переживемо цей рік й виявиться, що в нас не був такий дефіцит потужності  зберігання зерна, як про нього говорять. Хоча у будь-якому разі 2022-й дещо змінить світогляд наших аграріїв й спонукатиме використовувати більше альтернативні методи зберігання та переробки власної зернової продукції.

Позначки:Україна, зберігання зерна, війна