Пожвавлення на ринку товарних поросят, яке почалося у квітні, продовжується. Так, за свідченнями операторів ринку, кількість охочих закупити тварин для подальшої відгодівлі перевищує наявну пропозицію, а товарні партії поросят масою 25−30 кг станом на середину травня заброньовані до кінця червня. Відповідна активність спричинила подальше здороження в сегменті: якщо у квітні ціна закупівлі коливалася в межах 75−90 грн/кг живою масою, то в середині травня діапазон піднявся до 80−110 грн/кг.
В аналітичному відділі Асоціації «Свинарі України» відзначають, що порівняно з довоєнним періодом відбулася докорінна зміна настроїв. Так, ще на початку року ціни на товарних поросят переважно коливалися в межах 67−75 грн/кг, а репродуктори відзначали, що покупці активно торгуються, нарікаючи на дорогі корми та невисокий рівень закупівельних цін.
«Здешевлення кормів на тлі підвищення попиту на свинину та, відповідно, цін в Західних областях привернуло увагу до відгодівлі. Проте треба зважати на економічний бік такої зацікавленості, адже надмірний попит „розганяє“ ціни та може їх вивести на такий рівень, коли навіть за знижених цін на корми виробництво може опинитися на рівні окупності. Так, за теперішнього рівня закупівельних цін на поросят та кормові інгредієнти орієнтовна межа окупності для відгодівельників сягатиме 45−46 грн/кг», — коментують в АСУ.
«Підвищення витрат на закупівлю товарних поросят нині виводить собівартість їх відгодівлі практично на довоєнний рівень навіть за умови здешевлення кормів. Так, з травня свинарі відчули істотне зниження цін на кормові інгредієнти, проте його компенсує як підвищення цін на поросят масою 25−30 кг, так збільшення інших статей витрат. Так, підвищення цін на дизпаливо майже на 75% впливає на собівартість хоча й не напряму, проте відчутно, адже це і доставка тварин, і доставка кормів, і утилізація гноївки. Крім цього, зростають також інші виробничі витрати. Так, наприклад, великі черги бажаючих закупити товарних поросят дещо обмежують пропозицію в „одні руки“, тож далеко не кожен відгодівельник зможе забезпечити 100% заповнення виробничого майданчика, що автоматично збільшує витрати на утримання та обслуговування однієї голови. А крім цього, є потреба переглянути зарплати персоналу. Тож у кінцевому рахунку і виходить, що межа окупності навіть прогресивних підприємств-відгодівельників може сягати 46 грн/кг. Для дрібного свиногосподарства, де за тваринами доглядають сімейним підрядом, частково годують власновирощеними культурами, мають менші адміністративні витрати та податкове навантаження, така межа може бути трохи нижчою — близько 44 грн/кг. Проте стале виробництво та регулярну пропозицію товарних свиней в такому випадку не йдеться», — коментує Мирослава Чайковська, директор ФГ «Пан Продукт».
