Стратегія вичікування кращої ціни втратила актуальність

Стратегія вичікування кращої ціни в умовах повномасштабної війни себе не виправдовує. Про це йдеться у журналі The Ukrainian Farmer.

Раніше стратегія вичікування кращої ціни зазвичай спрацьовувала, адже з поступовим скороченням запасів закупівельна ціна на зерно зростала відповідно до найпростішого ринкового закону про попит і пропозицію.

Однак війна значною мірою скорегувала не лише цей закон, поставивши ринок і ціни в залежність від самої можливості продати й вивезти, яка сезонного виміру немає.

Втім, за звичкою частина зерновласників все одно чекає, незважаючи навіть на витрати за зберігання збіжжя не елеваторах. Благо, для елеваторників тариф на зберігання — не бюджетоутворювальний, а тому, порівнюючи з прийманням й відвантаженням, досить помірний, і сплачувати поклажодавцям його не надто важко. Проте основна маса зерновласників налаштована продати своє збіжжя за першої ліпшої можливості, щоб швидше розрахуватися з кредитами й отримати, бодай, якісь обігові кошти в умовах загальної грошової, зокрема гривневої, інфляції.

Позначки:Україна, зерно, ціни, баланс попиту і пропозиції