США вивчають Африку для можливого експорту сої

Американські виробники сої дедалі уважніше придивляються до країн Африки на південь від Сахари, оцінюючи їхній потенціал як нового напрямку для експорту. За даними Soybean Innovation Lab, регіон демонструє швидке економічне й демографічне зростання, однак залишається складним і неоднорідним ринком із високими бізнес-ризиками та лише формуванням сталого попиту на сою та продукти її переробки.

У центрі аналізу — Єгипет, Гана, Нігерія та Танзанія. Найбільшим та найстабільнішим імпортером залишається Єгипет, де попит на сою зростає на 4,5% щороку, а частка США в імпорті досягає майже 70%. Країна активно розвиває власну переробку, забезпечуючи ринок соєвою олією та шротом, тоді як тарифи на імпорт сировини залишаються мінімальними.

Нігерія має потужний внутрішній попит на корми та рослинні олії, однак її імпортний потенціал суттєво обмежений дефіцитом валюти та жорсткими торговельними бар’єрами. Гана, попри зростання потреби в соєвому шроті, утримує низький рівень імпорту через невигідну податкову систему, що різко підвищує вартість імпортованих продуктів.

Танзанія зосереджена на власному виробництві соняшникової олії та інших олійних культур, але не може покрити внутрішній попит. Країна значною мірою залежить від імпорту пальмової олії та шроту із сусідніх держав, а торгівля з США ускладнюється через географічне розташування та слабку логістичну інфраструктуру.

Важливим чинником для американських експортерів залишаються правила щодо ГМО. Єгипет дозволяє імпорт трансгенних культур для кормових потреб, Гана повністю відкрита до біотехнологій, Нігерія переходить до поступового пом’якшення регулювання, тоді як Танзанія зберігає найжорсткіші обмеження. Саме поєднання торговельної політики, логістики та ГМО-регулювання визначатиме, чи перетвориться Африка на перспективний ринок для американської сої у найближчі роки.

Позначки:США, Танзанія, Нігерія, Африка, Гана, соя, Єгипет