США прагнуть відкрити індійський ринок для ГМО-сої та кукурудзи, але фермери Індії занепокоєні
Сполучені Штати намагаються домогтися доступу до аграрного ринку Індії для генетично модифікованої сої та кукурудзи, що стало одним із ключових каменів спотикання у двосторонніх торговельних переговорах. Вашингтон шукає нові ринки збуту після скорочення експорту до Китаю, тоді як Індія досі не відкривала свій ринок для ГМО-культур, роблячи ставку на не-ГМО та «органічну» продукцію.
На тлі цих переговорів індійські фермери переживають складний сезон. У центральному штаті Мадх’я-Прадеш надмірні дощі суттєво знизили врожайність сої, тоді як кукурудза, навпаки, дала рекордний урожай, що спричинило обвал внутрішніх цін. Водночас аграрії стикаються з високими витратами на добрива й насіння та скаржаться на занижені закупівельні ціни з боку трейдерів.
Індія залишається принциповою у питанні імпорту ГМО-сої та кукурудзи, наголошуючи, що її продукція має попит на світових ринках саме завдяки відсутності ГМО. Країна виробляє близько 13 млн тонн сої та понад 42 млн тонн кукурудзи і загалом є самодостатньою за цими культурами, хоча й імпортує соєву олію через нестачу переробних потужностей. Уряд побоюється, що поява ГМО-сировини може зашкодити репутації індійського експорту.
Фермери остерігаються, що імпорт дешевших ГМО-культур зі США посилить їхні збитки. За оцінками аграріїв, урожайність ГМО-сої може бути втричі вищою за традиційну, що робить конкуренцію з американськими виробниками, які також отримують значні державні субсидії, практично неможливою для дрібних індійських господарств.
Водночас частина науковців і представників бізнесу вважає, що ГМО-технології могли б підвищити врожайність, знизити витрати на захист рослин і зробити виробництво більш стабільним. Деякі експерти пропонують Індії розвивати власні ГМО-сорти, а не відкривати ринок для імпорту, щоб зберегти контроль над насіннєвим сектором.
Уряд Індії діє обережно, враховуючи соціальну та політичну чутливість аграрного питання. Сільське господарство забезпечує близько 18% ВВП країни та є джерелом доходу майже для половини населення. Після масових фермерських протестів 2020–2021 років влада намагається уникати рішень, які можуть спровокувати нову хвилю невдоволення, навіть попри тиск у межах торговельного діалогу зі США.
Читайте також
МЕРКОСУР: ключові драйвери. Що важливо для агро ринку сьогодні?
Україна адаптується до дорогої посівної і формує нову модель агровиробництва
Альтернатива Ормузькій протоці: Саудівська Аравія буде перевозити товари залізницею
Весняна посівна на Львівщині проходить за оптимальної вологості ґрунту
Марокканські імпортери зерна стикаються зі зростання витрат через конфлікт на Близ...
Напишіть нам
Наш менеджер зв'яжеться з Вами найближчим часом