Соя може стати однією з небагатьох прибуткових культур для українських аграріїв у 2026/27 МР

Основними перспективними ринками для української сої залишаються ЄС і Туреччина. Особливий попит у Європі має не-ГМ соя, яку можна реалізовувати з ціновою премією. Однак обмеження роботи чорноморських портів і високі фрахтові ставки суттєво звужують експортні можливості. Україна фактично втратила доступ до пакистанського ринку, а Єгипет значно скоротив закупівлі українських бобів, що посилює залежність експортерів від європейського напрямку.

За оцінками трейдерів, премії за не-ГМ сою можуть зберігатися до кінця грудня, коли європейські покупці намагатимуться закрити свої потреби в сировині. Водночас через логістичні обмеження значного зростання надбавок не очікується. Невеликі господарства, які не мають можливості самостійно організувати експорт, переважно орієнтуватимуться на внутрішніх переробників. Однак розвиток переробки стримують воєнні ризики та складнощі зі збутом соєвого шроту.

Додаткові можливості для української сої можуть виникнути через зміни на світовому ринку. Глобальне виробництво культури перевищує 442 млн тонн, а ключовими чинниками формування цін залишаються врожай у Бразилії та імпортний попит Китаю. За прогнозом USDA, Бразилія у 2026/27 МР може зібрати 186 млн тонн сої, тоді як Conab оцінює виробництво у 181,6 млн тонн. Водночас темпи розширення посівів у країні можуть стати найнижчими за останні 20 років через зростання витрат і скорочення прибутковості.

Аналітики зазначають, що погодні ризики в Бразилії та можливі зміни торговельних потоків між США, Китаєм і Південною Америкою можуть підвищити попит на альтернативних постачальників, зокрема Україну. Найбільші перспективи відкриваються на ринках Середземномор’я, де українська соя здатна частково заміщувати поставки глобальних експортерів. Водночас реалізація цього потенціалу залежатиме насамперед від вартості логістики, стабільності експортних маршрутів і можливості отримувати премії за якісну не-ГМ продукцію.