російські аграрії масово переходять із зернових на ріпак, але ризикують зіткнутися з перевиробництвом

У росії аграрії дедалі активніше переорієнтовуються із зернових на ріпак через падіння закупівельних цін і низьку рентабельність виробництва пшениці та ячменю. У 2026 році загальні посівні площі ріпаку зросли до 3,9 млн га проти 2,97 млн га роком раніше, тоді як площі під озимим ріпаком збільшилися на 52% — до 790 тис. га. Основними причинами стали вища прибутковість олійної культури, стабільний попит переробників і можливості експорту ріпакової олії та шроту.

Особливо помітна зміна структури посівів на півдні росії, де ціни на пшеницю 4 класу знизилися до 8,9 тис. рублів/т ($107/т), мінімального рівня за вісім років. Водночас собівартість вирощування ячменю становить 11–12 тис. рублів/т ($132–144/т) за закупівельних цін 7–8 тис. рублів/т ($84–96/т). На цьому тлі фактичні площі ячменю оцінюються у 6,5 млн га проти запланованих Мінсільгоспом 7,1 млн га. Частина земель переходить під олійні та зернобобові культури, що ставить під сумнів досягнення прогнозованого врожаю ячменю на рівні 18,8 млн тонн.

Водночас стрімке розширення посівів ріпаку створює нові ризики для ринку. У 2025 році росія зібрала рекордні 5,57 млн тонн культури, а подальше зростання виробництва може випередити розвиток переробних потужностей. Особливо гостро ця проблема стоїть у Сибіру, де формується майже половина російського врожаю ріпаку. Через нестачу місцевих переробних підприємств частину сировини доводиться перевозити на значні відстані, що збільшує логістичні витрати та знижує прибутковість виробників.

Додаткову загрозу становить висока залежність експорту ріпакової олії від Китаю, на який у 2025 році припадало близько 88% російських поставок. У 2026 році китайська сторона обмежила імпорт олії та шроту з 23 російських підприємств після виявлення ГМО. Це посилило вимоги до контролю походження сировини та якості продукції. За таких умов будь-які торговельні обмеження з боку Китаю можуть суттєво вплинути на внутрішні ціни та можливості збуту ріпаку.

Експерти також попереджають про ризики порушення сівозміни та перевиробництва. За словами директора Національного насіннєвого альянсу Ольги Лєсних, надмірне збільшення частки ріпаку підвищує загрозу поширення хвороб і шкідників, тоді як повернення культури на те саме поле рекомендується не раніше ніж через чотири роки. Масовий перехід із зернових на ріпак може повторити ситуацію з гречкою, коли різке розширення посівів призвело до обвалу цін. Тому подальше зростання виробництва потребуватиме розвитку переробки, диверсифікації експорту та дотримання сівозміни.

Tags: посівні площі, ріпак, ціни, Росія