Пшеничні поля Іраку більше не гарантують хліб

Ірак, який вважають одним із перших центрів землеробства в історії людства, сьогодні переживає глибоку продовольчу кризу. Саме в долинах Тигру та Євфрату близько 10 тисяч років тому почалося вирощування пшениці, що стало основою цивілізації в регіоні. Проте тепер країна, яка колись «подарувала» світові зерно, сама залежить від імпорту борошна.

Сьогодні Ірак є одним із найбільших імпортерів пшеничного борошна у світі. Держава витрачає мільярди доларів на підтримку внутрішнього виробництва та закупівлю зерна за високими цінами, однак цього все одно недостатньо для забезпечення населення. Близько сотні млинів у Туреччині фактично працюють на іракський ринок.

Ситуацію ускладнює природна та геополітична залежність країни від води. Частина пшениці вирощується на дощових землях півночі, а частина — в іригаційних системах, які залежать від річок Тигр і Євфрат. Однак до 90% води цих річок формується за межами Іраку, що робить країну вразливою до рішень сусідніх держав.

За останні роки водні ресурси Іраку різко скоротилися: рівень води в річках падає, а посухи стають частішими. У 2025 році влада навіть змушена була обмежити або заборонити вирощування деяких культур через дефіцит води. Це напряму впливає на врожаї пшениці, які стають нестабільними з року в рік.

Попри рекордний урожай 2024 року, який тимчасово створив ілюзію самозабезпечення, вже наступного року виробництво знову впало. Через кліматичні коливання та посуху Ірак змушений збільшувати імпорт, щоб покрити внутрішні потреби. Відсутність стабільності стала головною проблемою агросектору країни.

Додатковий тиск створює система державних субсидій і продовольчої підтримки населення, яка існує ще з часів санкцій 1990-х років. Вона потребує мільйонів тонн зерна щороку, а фінансується переважно за рахунок нафтових доходів. Однак залежність від нафти робить систему вразливою до коливань світових цін і ставить під сумнів її довгострокову стабільність.

Позначки:пшениця, борошно, Ірак