Навіщо Європі наша олія, коли ми туди експортували майже 2 млн т соняшника – Степан Капшук

Останні півтора місяці в епіцентрі уваги соняшник. Через дощі збиральна кампанія почалася із запізненням, якість соняшника бажає кращого, особливо у північних та західних регіонах. На фоні цього представники олійножирової галузі звернулися до Мінекономіки із пропозицією вести додатковий збір 6,4% на обсяги соняшнику, що везуть до Європи. Мотивують це тим, що врожай соняшника очікується на 30% менший, ніж минулого року, тож українські ОЕЗи можуть залишитися без сировини. Трейдери ж говорять, що на ринку достатньо сировини для закриття попиту зі сторони переробників, та й аграрії масово не повезуть зерно на заводи.

Ми запитали у генерального директора асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука, що зараз відбувається на українському ринку переробки соняшника, як внутрішні ціни на зерно відрізняються від цін на експорт та як віялові відключення позначаються на роботі ОЕЗів.

Latifundist.com: Степане Павловичу, власник компанії «‎ГрадОлія»‎ Станіслав Таршин запропонував створити робочу групу між Мінекономіки та «Укроліяпром» щодо збільшення експортного мита на вивіз соняшника в ЄС. Розкажіть більш детальніше, чому в країні можуть виникнути проблеми з роботою ОЕЗів, якщо ми і далі будемо активно експортувати соняшник?

Степан Капшук: В цьому році під соняшник було закладено площ на 2 млн га менше, ніж минулого. Воно і зрозуміло — війна в країні. Погодні умови теж були не на нашій стороні. За прогнозами Мінагрополітики, цьогорічний врожай буде на рівні 9,4 млн т. Додаємо ще перехідні залишки — приблизно 2,6 млн т. Але наші переробні потужності складають 115-116 млн т на рік. І переробні заводи, які вимушені були з 24 лютого простоювати, вже відновлюють роботу. Тож, що маємо? Соняшнику не вистачить, щоб завантажити вітчизняні ОЕЗи.

А ми тим часом активно експортуємо соняшник. За 9 місяців цього року відправили 1,7 млн т соняшнику, причому 80% з цього об’єму — до Європи. Найбільшими імпортерами були Болгарія, яка закупила 71,3 тис. т соняшника, та Румунія — 43,2 тис. т. Почали купувати нашу олійну навіть Франція і Іспанія. За різними оцінками, експорт насіння соняшнику до кінця 2022 року  перевищить 2,5 млн т.

Latifundist.com: Тоді виникає питання, скільки ОЕЗів запустилося і яка потужність переробки зараз?

Степан Капшук: У вересні ми відправили на експорт 560 тис. т олії і 360-400 тис. т шроту. Тобто ОЕЗи вже увійшли в режим переробки більше 1 млн т. соняшнику на місяць.

Щодо їх кількості, то ніхто вам точної цифри не назве. З тих, які входять у нашу асоціацію, відновили роботу 30-35 заводів. Але це великі заводи, які входили у ТОП-45, що виробляють 90% продукції в Україні. Наразі не працюють п’ять заводів у Харкові та завод у м. Сватове. Не відновили роботу і всі заводи в Запорізькій області.

На добу ми можемо переробляти 30-35 тис. т соняшнику, але потужностей в нас у два рази більше. Тому наша задача номер один — донести до уряду, що потрібно застосовувати додатковий збір при експорті соняшника до Європи.

Бо виходить, що ми Болгарію, Румунію і Угорщину забезпечуємо зерном, а коли Президент подав прискорену заявку для вступу до НАТО, то що ці країни відповіли? Згадайте: «Ні, ні в якому разі!».

Latifundist.com: Не можемо не погодитися з цим аргументом.

Степан Капшук: Нам теж потрібно вчитися проявляти жорсткість у деяких питаннях. Чому болгарські заводи повинні працювати і відправляти 140 тис. т шроту в Китай, виробленого з українського соняшника? Але це ж наш ринок! Ми, наприклад, завдяки зерновому коридору в жовтні змогли відправити туди 160 тис. т шроту.

Насправді, коли ви подивитеся в Угоду про асоціацію з ЄС, зокрема, Положення ст. 31 Розділу IV та Додатку 1-D, де міститься графік скасування експортних мит, то побачите, що там передбачений 10-річний перехідний період. Якщо експорт перевищує 100 тис. т, то застосовується додатковий збір. Але процедура так прописана, що потрібно проводити консультації, як її здійснити.

Під час наради у міністра аграрної політики та продовольства Миколи Сольського, я зауважив, що ми не вимагаємо якісь нові експортні мита. Ми просто пропонуємо виконати умову, яка була підписана і діє на законодавчому рівні, так як угода ратифікована у Верховній Раді. Бо в минулому році експорт до ЄС був 170 тис. т. Ми підняли це питання на початку літа. Але потім почався новий сезон і ніхто більше соняшник не возив.

Старокостянтинівський олійноекстракційний завод

Latifundist.com: Тобто ви пропонуєте уряду, щоб була виконана умова, прописана в угоді про вільну торгівлю з ЄС: вивезли більше 100 тис. т соняшника, будь ласка, заплатіть додатковий митний збір?

Степан Капшук: Все правильно. Нещодавно я звертався з листом до Мінагрополітики з цього приводу. Мені дали відповідь, що зовнішньоекономічні питання у компетенції Мінекономіки. А Мінекономіки говорить, що виконує рішення Мінагрополітики. Якесь замкнене коло виходить.

У 2022 році для країн ЄС при експорті насіння соняшнику діє вивізне мито у розмірі 3,5% та  додатковий збір у розмірі 6,5%. А тепер давайте порахуємо. Якщо у березні-серпні до країн ЄС ми відправили 1,07 млн т насіння соняшнику, то виходить, що  бюджет недоотримав через незастосування додаткового збору $35 млн або 1,4 млрд грн. Це ті прямі податки, які повинен заплатити… Ні, не аграрій, а трейдер, який поставляє в ЄС зерно соняшника.

І тут мені скажуть: так ціни на зерно знизилися. Але ви не забувайте, що трейдер також має право на відшкодування ПДВ. Навіть, якщо б він сплатив додатковий збір 6,4%, він все рівно мав би перевагу над переробними заводами. Коли створювалося експортне мито, його задача була вирівняти умови для відправки на експорт і на переробку.

Всі звикли, що соняшник найрентабельніша культура. І дійсно, сьогодні він компенсує збитки по іншим культурам. Але я кажу трейдерам: «Вам є що возити: кукурудзу, пшеницю, сою, ріпак. Залиште соняшник в Україні».

Latifundist.com: В продовження теми про ціни, аграрії скажуть: а чому ми повинні продавати на ОЕЗи по нижчій ціні? В країні війна і ми теж ледь виживаємо.

Степан Капшук: Експортні ціни теж відрізняються. Ось Туреччина у нас купила 30 тис. т соняшника по $255/т. А це трохи більше 10 тис. грн. Є країни, в які соняшник продають по $350/т. ОЕЗи платили більшу ціну тоді, коли не було експорту і була конкуренція. Як тільки почали експортувати — ціни почали знижуватися. Чому? Бо у світі соняшником ніхто не торгує. У світі кожного року продавали всього 3,5 млн т соняшнику. А Україна тільки за 9 місяців цього року вже до 2 млн т експортувала. Ми завжди були лідером по продажам олії, наприклад, в 2021 році поставили на зовнішні ринки 4,5 млн т. Сьогодні з цих ринків нас витісняють росія, Аргентина та інші країни.

Більшу ціну можуть заплатити ОЕЗи тільки в тому випадку, якщо ціна на олію буде високою. Сьогодні із заводу олію продають по $1-1,1 тис. за т, а шрот по $4-4,5 тис. за т.

Та й якісні показники по соняшнику в цьому році лишають бажати кращого. Тому, чому ОЕзу потрібно платити більшу ціну, коли Туреччина платить 10 тис. грн/т? І коли ми платили меншу?

Latifundist.com: В період збирання врожаю, коли його потрібно ще й сушити, а в цьому році це особливо дорого, ціни на зерно завжди менші. Вони будуть рости?

Степан Капшук: Так і є. Але ближче до нового року ціна на соняшник буде зростати. В минулому році сезон ми розпочинали з 11 тис. грн/т, а до кінця року ціна виросла до 20 тис. грн/т.

До повномасштабного вторгнення ціна була на рівні 24 тис. грн/т, а потім різко впала до 10 тис. грн/т. Наразі вона так і тримається. У всякому випадку для Туреччини.

До речі, Туреччина розумно робить: встановила 5% на вхідний імпорт. Хочеш купити соняшник і здати на свою переробку? Заплати в бюджет. А ми не такі. Ми багатий народ, особливо під час війни. Нам 1,5 млрд грн не потрібні. До того ж, ці гроші передбачені законом. Тому є тільки один вихід — і надалі піднімати тему експортного мита.

Latifundist.com: Ви говорите, що ОЕЗи вже відійшли від шоку війни і вийшли на переробку 1 млн т соняшнику в місяць. Враховуючи, що і Європа закупила достатньо багато нашого соняшника, чи немає проблеми зі збутом олії?

Степан Капшук: А як її не може бути? Коли у нас купили 1,6 млн т соняшнику, а це приблизно 700-800 тис. т олії, то Європа сказала, що їй наша олія не потрібна. А навіщо? Вона вже її сама зробила з нашого соняшника.

Вартість переробки 1 т соняшника сьогодні складає $100. Виходить, що майже $160 млн доданої вартості ми віддаємо іншим країнам, а наші заводи повинні простоювати. Що таке працюючий завод? Це додаткові робочі місця, це додана вартість, яка залишається в країні, це податки і допомога армії.

Це добре, що ми отримали від Європи безвізовий і безмитний режим на вивіз своєї продукції. Я проаналізував, що ми туди веземо. Мізер, скажу я вам. Європа купує тільки те, що їй потрібно. В основному сировину. Наприклад, зараз купує кукурудзу. Бо засуха, зібрали 70 млн т, а повинні були 87 млн т. Відповідно кукурудза йде і буде йти в Європу. Олія також йде. Але вони куплять 1,8 млн т олії і більше 2 млн т шроту. Все. Більше їм не потрібно.

Latifundist.com: Олійна галузь в Україні була високорентабельною. Підозрюємо, що в умовах війни все змінилося.

Степан Капшук: Олійна галузь працює на рівні збитковості. Якщо раніше заробляли $15-20/т, то сьогодні всі заробітки з’їдає логістика. Насправді, така ситуація ж не тільки в олійній галузі. Але продукцію потрібно кудись дівати, тому власники заводів шукають нові логістичні шляхи. В основному возять автотранспортом.

Latifundist.com: Навіть, якщо припустити, що «зернові коридори» закриються, ОЕЗи не будуть зупиняти роботу?

Степан Капшук: Якщо «зерновий коридор» буде — це добре. Якщо він закриється, заводи все рівно будуть працювати. Буде складніше, але вони вже пристосувалися. Навіть без «зернових коридорів» виходили на рівень 400 тис. л олії.

Latifundist.com: Станіслав Таршин заявляв, що Україні би слід скоротити експорт сирої соняшникової олії на користь переробленої. Ви погоджуєтесь з цією думкою?

Степан Капшук: Це моя мрія, якщо говорити відверто. Завантажити фасованою продукцією Панамакс. Є різниця —  40 тис. т олії і 40 млн пляшок? Тільки зараз це не на часі. І сьогодні ми не зменшуємо, а навпаки, збільшуємо експорт фасованої рафінованої дезодорованої олії. Чому? У нас якісний продукт. Навіть якщо хтось і робить рафінацію за кордоном — по якості вона дуже далека від української. Свого часу окремі китайські компанії дозволяли зображувати на етикетці емблему «Укроліяпром», щоб споживачу було зрозуміло, що олія дійсно з України.

Думку Станіслава Таршина я підтримую, бо це додатковий заробіток. Але, на жаль, поки це не на часі. Сьогодні через дорогий газ і віялові відключення дуже проблематично проводити повний 7-ступеневий цикл очистки олії. Це дорого. Дезодорація та фасування потребують додаткових $250 затрат на тонні. Тому в основному заводи роблять рафінацію і відправляють за кордон, де вже продукт доводять до готового споживання.

Рафінована соняшникова олія

Latifundist.com: У світлі останніх подій не можемо не запитати про те, як віялові відключенням впливають на роботу ОЕЗів?

Степан Капшук: Енергетична незалежність ОЕЗів — це майбутнє, над яким ми повинні працювати. Початок вже покладено. Ми маємо дешеве лушпиння, з якого виробляємо пар. На трьох заводах встановлені турбіни, які виробляють електроенергію. Це когенерація. Чому більшість заводів у це не пішли? Бо для переробки 1 т соняшнику потрібно 60 кВт електроенергії. Кожен сідав і рахував, які інвестиції потрібні і коли вони окупляться. Та й не так просто отримати дозвіл на це.

А щодо віялових відключень, то вони впливають на всіх учасників ринку. Заводи трохи зменшують переробку, але працюють. Всі оснащені генераторами. Крім того, звертався особисто в уряд, щоб підприємства критичної інфраструктури, в тому числі харчової промисловості, по можливості не відключали.