Китай розширює вирощування власних ГМ-культур та обмежує доступ іноземних біотехнологій
Китай прискорює впровадження генетично модифікованих (ГМ) сільськогосподарських культур власної розробки, водночас сповільнюючи погодження іноземних біотехнологій для імпорту. За даними Міністерства сільського господарства та сільських справ КНР (MARA), у 2026 році площі під ГМ-кукурудзою досягли 3,79 млн га, тоді як під ГМ-соєю — 68,7 тис. га. Про це йдеться у звіті Міністерства сільського господарства США (USDA) від 28 жовтня 2026 року. Розширення використання власних біотехнологій є частиною стратегії Пекіна щодо підвищення врожайності, зміцнення продовольчої безпеки та розвитку національного насінництва.
Станом на жовтень 2026 року в Китаї сертифікати біобезпеки для виробничого використання отримали 40 генетично модифікованих розробок для кукурудзи та 16 — для сої. Крім того, схвалено дев’ять розробок кукурудзи та шість сої, створених із застосуванням технологій редагування геному. Серед останніх нововведень — посухостійка ГМ-кукурудза, соя з підвищеним вмістом олії та воскова кукурудза, отримана методом редагування генів. Китайські дослідники поступово переходять від традиційних ознак стійкості до шкідників і гербіцидів до розробки культур із поліпшеними агрономічними та якісними характеристиками.
Водночас комерційне вирощування ГМ-сої в Китаї поки залишається значно менш поширеним, ніж ГМ-кукурудзи. Зокрема, провінція Хейлунцзян, яка є найбільшим виробником сої в країні, продовжує надавати перевагу традиційним сортам. Однак результати вирощування ГМ-сої, представлені на Національній виставці насінництва у 2026 році, продемонстрували ефективність контролю бур’янів на рівні близько 95% та середнє підвищення врожайності на 7–8%. Такі результати можуть стимулювати подальше розширення використання генетично модифікованого насіння китайськими аграріями.
Попри розвиток власних біотехнологій, Китай залишається одним із найбільших світових імпортерів генетично модифікованої сільськогосподарської продукції. У 2025 році країна закупила за кордоном близько 112 млн тонн сої, 2,6 млн тонн кукурудзи та 1,1 млн тонн бавовни. До основних постачальників належать США, Бразилія, Аргентина, Канада та Індія. Крім зернових і олійних культур, Китай імпортує соєву та ріпакову олію, кормові шроти, DDGS та інші продукти переробки. Таким чином, розвиток внутрішнього виробництва ГМ-культур поки не усуває значної залежності країни від імпортної аграрної сировини.
Водночас китайська влада зберігає жорсткий контроль над використанням іноземних біотехнологій. За інформацією USDA, з кінця 2024 року MARA скоротило обсяг публічної інформації щодо нових сертифікатів біобезпеки, що зменшило прозорість процедури погодження ГМ-продукції. Крім того, у Китаї продовжує діяти заборона на іноземні інвестиції у селекцію генетично модифікованих культур та виробництво відповідного насіння. Паралельно Пекін активно розвиває редагування геному, геномну селекцію та використання штучного інтелекту в селекційних дослідженнях. Така політика спрямована на зміцнення позицій китайських розробників і поступове розширення використання вітчизняних біотехнологій у сільському господарстві.
Читайте також
Ціни на пшеницю знижуються на тлі очікувань прогресу в переговорах між США, Україн...
В Україні розмінували ще 691 га агроземель, загалом повернули до використання пона...
Автомобільний експорт агропродукції зріс майже на 20% на початку листопада
KSG Agro погасив облігації на $1,5 млн та готує нові випуски на 2027 рік
Закупівельні ціни на свиней в Україні можуть знизитися до 60–61 грн/кг
Напишіть нам
Наш менеджер зв'яжеться з Вами найближчим часом