Колапс агросектору. Зупинка заводів і зруйнована логістика згубно вплинуть на усю економіку
Український аграрний сектор, що генерує до 20% українського ВВП, опинився на порозі масштабної кризи. Низка заводів вже оголосила про тимчасову зупинку через російські удари. А це, у свою чергу, створює шквал проблем для усієї економіки України.
В аграрному секторі України склалась загрозлива ситуація. Понад 7 мільйонів селян-пайовиків можуть залишитися без орендної плати, а площі посівів під окремими культурами зменшаться майже вдвічі – так само, як і обсяги експорту. Це, у свою чергу, призведе до падіння обсягів валютної виручки і доходів компаній, а також сплачених податків у бюджети різних рівнів.
Це наслідки російських атак на аграрні підприємства та логістичну інфраструктуру, блокування портів Великої Одеси, відсутності системної політики уряду на підтримку агросектора в цих складних умовах.
Перспектив суттєвого поліпшення ситуації немає. Тож, виглядає, що із годувальника світу український агро-промисловий комплекс поступово перетворюється на жебрака.
З аграрної галузі криза неминуче перекинеться на інші сектори економіки. За відсутності належного реагування з боку уряду і міжнародних партнерів, це може мати важкі та непередбачувані наслідки.
Закриття і скорочення
Протягом перших тижнів листопада одразу кілька великих переробних бізнесів заявили про припинення роботи через ризики постійних обстрілів, перебої з електроенергією, проблеми з експортною логістикою.
Про “повну технологічну зупинку” усіх восьми олійноекстракційних заводів заявив один із найбільших в світі виробників олії – компанія Kernel. Також про згортання заявили виробник продукції під ТМ “Королівський смак”, “Дельта Вілмар Україна” (олійно-екстракційний завод в Одеській області), заводи “Олейна” (Bunge) і “Потоки” (група “Алеф”) у Дніпрі. Крім того, зупинився Ніжинський жиркомбінат, а ще раніше влітку припинив роботу завод Allseeds. Низка компаній припинили закупівлю сировини і оголосили про скорочення персоналу і консервування потужностей.
До цих проблем переробників додаються виклики “на землі”. Неможливість переробляти врожай змусить аграріїв скорочувати посівні площі та ціни у конкуренції за споживача. Купувати умовний соняшник буде просто нікому – тому його буде за удачу продати не за ринкову ціну, а за будь-яку. Внаслідок цього, у збитках опиняться не лише переробники, але й виробники.
Міністерство агрополітики очікує скорочення площ під пшеницею на 15-17%, до 4-4,2 млн га, а під кукурудзою – “навіть у два рази”. За опитуванням Barva Invest, кожен третій-четвертий аграрій планував скоротити площі під озимою пшеницею через дорогу логістику та проблеми з експортом.
Модель Мінагрополітики, яку міністр Тарас Висоцький навів у ЗМІ, показує ризик недосіву 6,3 млн га навесні.Це матиме наслідком недоотримання щонайменше 500 млн євро валютної виручки щомісяця, а також – ризики невиплати орендної плати пайовикам. Відтак, закладається “міна уповільненої дії” на майбутні роки, коли експорт і доходи суттєво зменшаться через нестачу обсягів внутрішнього виробництва, що матиме “ефект метелика” для всієї економіки.
Обстріли і фізичне знищення виробничих потужностей, а також відсутність стабільного енергопостачання стали одними із вирішальних факторів для закриття заводів.
У середині листопада розвідувальні органи офіційно попередили, що переробні виробництва є одними із пріоритетних цілей ворога під час атак, хоча і до цього руйнувань зазнавали портові термінали, елеватори, склади із запасами продукції, експортні каравани.
Крім того, з початку 2026 року середня вартість дизельного палива зросла майже на 80%: з 58,3 до 103,2 грн за літр станом на 16 листопада. Це суттєво збільшує витрати виробників на проведення польових робіт, транспортування та експорт сільськогосподарської продукції.
Додамо сюди нестачу персоналу через мобілізаційні заходи – і отримаємо не надто райдужні перспективи для всього сектору.
“Допомагають” порти і банки
Низка додаткових факторів лише ускладнили цю ситуацію. Перший – блокада портів Великої Одеси, які припинили роботу всередині липня. Експортний потік переорієнтувався на “Укрзалізницю”, яка доправляє продукцію до західного кордону, або в порти Дунаю.
За розрахунками Мінагрополітики, в такий спосіб можна вивезти не більше половини потенціалу експорту. При цьому через дефіцит потужностей (вагонів, локомотивів, багато з яких знищено), а також брак машиністів відомство навіть виходило з ініціативою запровадити “пріоритетний експорт” для товарів з більшою доданою вартістю (наприклад, олія замість зерна). Разом з автотранспортом реалістичний експорт становить 2-2,5 млн тонн на місяць, або 24-30 млн тонн на рік, проти потенціалу близько 50 млн тонн. Тобто до кінця року не вдасться вивезти близько 20-35 млн тонн зернових. Базовий сценарій розвитку економіки передбачає, що блокада триматиметься до середини 2027 року.
Другий фактор – жорсткіша політика Національного банку та комерційних банків щодо кредитування економіки в цілому та аграрного сектора зокрема. Приміром, аграрії неодноразово повідомляли про те, що через невиплату з бюджету компенсаційних коштів за кредитами програми “5-7-9”, фермерам доводиться на вимогу банків гасити відсотки за позиками повністю – замість пільгових 9-11% виходить близько 22-25%. Це були вимоги банків, на яких, в свою чергу, тиснув регулятор. Адже попри те, що Національна установа розвитку, яка адмініструє ці платежі, може затримувати розрахунки із фінустановами до 9 місяців, простроченим, за вимогами НБУ, вважається кредит, за яким не платили 6 місяців. У жовтні НУР розрахувалась із банками лише за березень 2026 року (дзеркально у відповідності до того, як із нею розрахувалось казначейство).
У майбутньому така ситуація може повторитися. В умовах нестачі оборотних коштів додатковий фінансовий тиск для аграріїв може видатися непідйомним. Попри заяви про готовність допомогти галузі, банкіри, за словами фермерів, “впираються у власні ліміти і ризики” і радше воліють відмовляти не лише у погодженні нових позик, але й навіть у реструктуризації старих.
Для осінньої посівної аграріям необхідно було близько 80 млрд грн додаткових кредитів, проте фактично видано лише понад 30 млрд грн, визнав нещодавно міністр агрополітики Тарас Висоцький. Проєкт державного бюджету на 2027 рік передбачає 7,4 млрд грн підтримки аграріїв – на 6,7 млрд менше за план 2026 року.
На цьому тлі особливо невтішними є новини про закриття програми USAID Агро. Вихід з України великої грантового гравця, який фінансував розвиток аграрного сектора і його спроможностей, є плановим. Проте жодної адекватної заміни серед європейських чи національних інституцій для нього не знайшлось. Таким чином, фермери де-факто залишилися без цієї іноземної “підстраховки”.
Питання наявності фінансів у агросекторі нині стоїть чи не найгостріше за останні кілька десятиліть. За оцінкою міністра, восени аграріям потрібно близько 200 млрд грн оборотного фінансування, навесні 2027 року – 300-350 млрд грн. За відсутності достатньої експортної виручки та на тлі наближення термінів погашення кредитів окремі підприємства можуть опинитися на межі дефолту, що створює загрозу припинення діяльності тисяч господарств.
При цьому уже до кінця року резерви, найімовірніше, закінчаться. Посадовець зазначив, що на початку поточного року весь оборотний ресурс господарств (гроші на рахунках і депозитах і товарний кредит постачальників) складав близько 5 млрд дол. З усієї зазначеної суми близько 2,7 млрд дол. було власних коштів, а решта – це насіння, добрива й засоби захисту рослин із відстрочкою платежу.
“На 1 жовтня на рахунках лишалося близько 2 млрд дол., або 100 дол. на гектар. Але це вже не резерв. Зазвичай восени ці гроші поповнює виручка від нового врожаю, а цього року вони йдуть на покриття її недобору – оренду, зарплату, кредити. За нашими розрахунками, до 1 січня вільного залишку не буде. Це не означає, що грошей немає зовсім – обмежений експорт є, внутрішній ринок щомісяця споживає. Але резервів на рахунках і депозитах на початок року не буде. Єдиним джерелом будуть подальші продажі та, в кого є спроможність, товарне кредитування”, – каже Висоцький.
Відсутність орендної плати – лише початок
Головний наслідок, про який уже кілька місяців говорять в аграрних асоціаціях – повна відсутність можливості оплачувати орендну плату за земельні паї. Час виплат припадає якраз на четвертий квартал, коли ситуація особливо загострюється. За даними Мінфіну, в Україні налічується близько 7 мільйонів власників земельних паїв. Невиплати також означатимуть менші надходження ПДФО (18%) і військового збору, з яких наповнюються бюджети громад. У Мінагрополітики підтверджують: критична ситуація з поодиноких випадків затримки оплат в регіонах сьогодні може стати масовою у 2027 році.
Судячи з того, що втручатися в ситуацію уряд не поспішає, фермери, схоже, залишаються сам на сам із цими викликами. Відтак, цілком імовірно, що за кризою неплатежів і закриттям виробництв можна буде очікувати на потік банкрутств серед великих і середніх орендарів земельних паїв, а в подальшому – на суттєве зниження розміру орендної плати і вартості землі сільськогосподарського призначення в цілому. Адже там, де землю нема кому обробляти і переробляти отриману з неї продукцію, наділи навряд чи комусь будуть потрібні, хоч якими родючими вони б не були.
Ба більше, з поглибленням кризи в агросекторі, слід очікувати “ефекту метелика” і для інших галузей. Передусім – через довгострокове недоотримання валютної виручки. За оцінкою НБУ, експортна виручка галузі в другому півріччі буде на 4,6 млрд дол. меншою за попередній період. Падіння пропозиції “живої” валюти – це прямий шлях до витрати резервів і подальшої девальвації гривні. Через це дорожчатимуть імпортні пальне, ліки, обладнання й компоненти для оборонки. Залежність від донорських траншів стає критичною. Будь-яка затримка допомоги ЄС чи МВФ автоматично перетвориться на валютну кризу.
Накопичення проблемних кредитів агросектору напряму вплине на всю банківську систему. Якщо власні кошти аграріїв, за прогнозом міністра, вичерпаються до 1 січня, одним зі сценаріїв буде хвиля дефолтів сільськогосподарських підприємств навесні і частка непрацюючих кредитів в системі суттєво виросте. Основну частину портфеля “5-7-9%” тримають державні банки, відтак їх доведеться докапіталізовувати з бюджету. Аби врятувати власні нормативи, банки можуть почати скорочувати кредитування всього малого й середнього бізнесу, а не лише аграріїв.
Криза неплатежів негативно вплине і на ланцюжки постачання, адже постачальники добрив, засобів захисту рослин, насіння й пального зазвичай кредитують аграріїв товаром під майбутній урожай. У випадку, якщо криза піде за негативним сценарієм, вони де-факто стають кредиторами неплатоспроможних господарств і уже самі дистрибʼютори опиняються перед ризиком банкрутств. За ними – лізингові компанії й дилери техніки. В свою чергу, це призведе до того, що вітчизняне сільгоспмашинобудування втратить замовлення щонайменше на найближчі 1–2 роки.
Від кризи постраждають і місцеві громади. Основа їх доходів – ПДФО з орендної плати за паї, ПДФО з зарплат агропідприємства та плата за землю. Найгірший сценарій: узимку 2026–2027 року через неспроможність агропідприємств громади одночасно втратять всі три джерела доходів. Як наслідок – закриття шкіл і амбулаторій, борги перед постачальниками тепла, бюджетна криза в сотнях громад.
Не варто недооцінювати і роль закритих підприємств для економік на рівні області. Приміром, якщо економіка Одещини втрачає стивідорні компанії, логістичні фірми, автоперевізників і пов’язаний з ними малий бізнес, регіон отримує безробіття й податкову діру уже не лише в агросекторі, але й у низці суміжних галузей.
Для значної частини з приблизно 7 мільйонів власників паїв, серед яких багато пенсіонерів, оренда – фактично друга пенсія. Через нездатність орендарів розрахуватися за користування наділами можна прогнозувати зростання бідності, запитів на соціальну допомогу, а також чергову хвилю відтоку трудових ресурсів з і без того виснаженої демографічно сільської місцевості.
Окремий ризик – бронювання працівників. Навіть попри нещодавнє зниження критеріїв критичності для агросектору, компаніям у передбанкрутному стані майже неможливо цим критеріям відповідати. А коли працівники масово ховаються від мобілізації або звільняються, вже немає кому сіяти та обслуговувати техніку.
І, звісно, земля й активи підприємств, які перебувають у скрутному становищі, дешевшають. Один з можливих сценаріїв – масова скупка через офшори й номінальних власників (зокрема капіталом з непрозорим або навіть російським походженням), рейдерські захоплення ослаблених підприємств, тиск на державні підприємства, корупційні схеми навколо реструктуризацій.
Крім того, не слід забувати і про зовнішні ринки: покупці в Єгипті, Індонезії та Китаї перебудовують ланцюги постачання на Росію чи інших конкурентів українського бізнесу – і це довгострокові рішення. Ціни на продовольство в Північній Африці та на Близькому Сході зростають. Наслідки – нестабільність і міграційний тиск на ЄС. Збільшення обсягів залізничних перевезень через Польщу та Румунію може спровокувати повторення фермерських блокад кордону, як у 2023-2024 роках, використання їх місцевими політичними силами у власних інтересах.
І насамкінець, невиплата орендної плати і криза українського агросектору – ідеальний матеріал для російських інформаційних операцій. Уже незабаром у пропагандистських джерелах, ймовірно, будуть розвиватися наративи “влада кинула село”, “землю продали іноземцям”, “війна заради олігархів”. Чи може це спровокувати соціальну нестабільність, протести в селах, зростання популізму, тиск на місцеву і центральну владу, падіння довіри до держави в тилових регіонах – лише питання часу.
Читайте також
Укрзалізниця закликає максимально маршрутизувати перевезення вантажів
Виробництво біопалива у США вперше випередить харчову промисловість за споживанням...
Китай нарощує виробництво цукру та скорочує потребу в імпорті
Йорданія оголосила тендер на закупівлю 120 тис. тонн фуражного ячменю
Ціни на молочні жири прискорили падіння, сухе молоко продовжує дорожчати на GDT
Напишіть нам
Наш менеджер зв'яжеться з Вами найближчим часом