Ірак вживає заходів щодо збільшення місцевого виробництва борошна

Оскільки Ірак традиційно є великим імпортером пшеничного борошна, він вживає заходів щодо збільшення місцевого виробництва і зниження залежності від імпорту.

Уряд схвалив продаж пшениці ліцензованим державним і приватним борошномельним підприємствам за цінами, еквівалентними імпортним, і ввів митний тариф, що поступово зростає, на імпортне борошно.

В результаті, за даними Міжнародної зернової ради (IGC), імпорт борошна у 2024-25 роках знизиться до десятирічного мінімуму. Проте очікується, що країна залишиться другим за величиною імпортером борошна у світі. Очікується, що імпорт пшениці також знизиться порівняно з минулим роком та середнім п’ятирічним показником на тлі зростання внутрішнього виробництва.

Сільське господарство є важливою частиною економіки Іраку, на нього припадає близько 10% валового внутрішнього продукту та 8,4% робочої сили. За даними Всесвітньої продовольчої програми, близько 22% території країни придатні для сільськогосподарського виробництва, але обробляють лише 5 мільйонів гектарів. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), значна частина сільськогосподарських земель зрошується, але виробництво зерна та овець, як і раніше, залежить від дощового землеробства.

Рослинництво є основним джерелом доходу для фермерів – близько 75%, тоді як інші покладаються на тваринництво або поєднання цих двох видів діяльності. До основних культур відносяться ячмінь, пшениця, рис та кукурудза (маїс).

Роки війни та соціальних заворушень призвели до серйозних обмежень у виробничо-збутовому ланцюжку сільського господарства, включаючи обмеження доступу до землі через насильство; внутрішнє переміщення населення; зниження доступності та збільшення вартості засобів виробництва; фізичні збитки землі, обладнання та інфраструктури; порушення роботи ринків; збільшення вартості та зниження доступності джерел корму для тварин.

Економіка Іраку значною мірою залежить від нафти — понад 90% доходів уряду надходить від неї. Будь-яке падіння цін чи обсягів видобутку може призвести до серйозної економічної нестабільності.

Борошномельна промисловість

В Іраку налічується близько 280 ліцензованих борошномельних підприємств, з яких 3% належать приватному сектору. Уряд бере активну участь у виробничо-збутовому ланцюжку пшениці, а внутрішнє виробництво в основному надходить у систему державного розподілу (PDS) — систему продовольчих карток, яка безпосередньо забезпечує продовольством сім’ї із середнім та низьким рівнем доходу.

За даними Іноземної сільськогосподарської служби (FAS) Міністерства сільського господарства США, більша частина пшеничного борошна, що розподіляється в рамках PDS, йде на корм тваринам або рибі через низьку якість або тому, що сім’ї не можуть спекти хліб вдома. Більшість сімей у міських районах купують хліб у місцевих пекарнях. Ці пекарні використовують імпортне борошно, в основному з Туреччини чи Ірану, або купують борошно у сімей, які не можуть спекти хліб удома.

Як правило, значна частина борошномельних потужностей приватного сектора залишається недовикористаною через зниження частоти отримання зерна, зазначає ФАС. Приватні млини одержують пшеницю після того, як заповнюються потужності державного сектору.

Однак у серпні цього року уряд схвалив продаж пшениці ліцензованим державним та приватним млинам за цінами, еквівалентними імпортним цінам на аналогічну пшеницю, в рамках заходів щодо розвитку місцевого виробництва борошна та зниження залежності від імпорту.

Крім того, в рамках програми захисту національної продукції уряд запровадив митний тариф на імпортне борошно, що поступово зростає, починаючи з 10% з 1 вересня по 31 грудня і збільшуючи до 25% з 1 січня 2025 року по 30 червня 2025 року. Через шість місяців тариф буде переглянуто.

Крім того, Міністерство торгівлі та залучені ним компанії співпрацюватимуть із комерційними млинами, щоб постачати борошно для одержувачів соціальної допомоги за новими контрактами. Міністри оборони, внутрішніх справ, торгівлі, юстиції, праці та соціальних справ отримуватимуть борошно виключно місцевого провадження.

З 1 жовтня на імпортне фасоване борошно (1 кг) буде введено 30-відсоткове мито.

У липні цього року прем’єр-міністр Мохаммед С. Аль-Судані зустрівся з кількома власниками приватних млинів, які виробляють борошно з квітня. Він подякував мірошникам за їх внесок у місцеве виробництво та створення робочих місць. Він заявив, що всі перешкоди, які стоять перед власниками млинів, будуть усунені, щоб забезпечити чесну конкуренцію між місцевою та імпортною продукцією.

Він додав, що будуть ухвалені «спеціальні» рішення про захист їхньої продукції, якщо вона покриває половину потреби ринку в борошні.

Ірак продовжить імпортувати борошно у 2024-25 роках, але IGC знизив оцінку до 1,5 млн. тонн порівняно з 2,1 млн. тонн, імпортованих у 2023-24 роках. Завдяки вищій якості більшість імпорту призначається для приватних пекарень та інших переробних підприємств, повідомляє FAS.

Значна кількість пшеничного борошна імпортується з Туреччини (близько 100 млинів виробляють борошно тільки для іракського ринку) та Ірану, а також невелика кількість з Йорданії та Росії. Борошномельні підприємства за межами Іраку мають можливість виробляти борошно відповідно до іракських уподобань за нижчою ціною, ніж іракські борошномельні підприємства, повідомляє ФАС.

Рослинництво

За даними IGC, у 2024-25 роках очікується зниження імпорту пшениці, оскільки Ірак збільшує внутрішнє виробництво. Імпорт оцінюється в 2 млн тонн, що нижче 2,2 млн тонн минулого сезону і нижче середнього п’ятирічного показника в 3,2 млн тонн.

Пшениця є стратегічною культурою в Іраку, на її частку припадає 70% загального обсягу виробництва зернових у країні, повідомляє FAS.

«Уряд вкладає значні кошти у вітчизняне виробництво у вигляді субсидованих засобів виробництва та прямих закупівель урожаю», – йдеться у повідомленні.

Виробництво пшениці оцінюється в 6,3 млн. тонн у 2024-25 роках порівняно з 5,2 млн. тонн у 2023-24 роках, згідно з даними IGC. Пшениця вирощується на зрошуваних та богарних землях, при цьому основна частина богарного землеробства зосереджена на півночі країни. Більшість зрошуваних земель знаходиться у центральних та південних регіонах.

ФАС очікує збільшення виробництва ячменю на 65% у 2024-25 роках до 1,4 млн. тонн у порівнянні з 200 000 тонн у минулому сезоні. Це також вище середнього п’ятирічного показника 849 000 тонн. Нестача води та повсюдний неврожай на півночі країни вплинули на врожай 2023-24 років.

Вітчизняний ячмінь переважно використовується як корм для худоби, повідомляє ФАС. Він також використовується в кормах для свійської птиці для курей-несучок у кількості від 10 до 15%.

Торгівля ячменем зазвичай здійснюється приватним сектором після одержання ліцензій на імпорт від Міністерства сільського господарства. Імпорт оцінюється у 450 000 тонн у 2023-24 роках.

Виробництво кукурудзи оцінюється в 500 000 тонн у 2024-25 роках, що на 7% більше, ніж 450 000 тонн, вироблених минулого сезону, за даними ФАС.

Позначки:кукурудза, пшениця, борошно, Ірак