Green deal по-українськи: війна спонукає шукати можливості переробки зерна на етанол та біогаз

Обмежені можливості експорту зерна через блокаду морських портів роблять більш цікавою переробку агропродукцію в альтернативні джерела енергії. До цього мотивують і високі ціни на енергоносії. На користь зеленого руху свідчить світовий аграрний досвід. Green deal  є офіційним курсом Європи. Натомість українське законодавство не завжди сприяє зеленому курсу.

Законодавчий позитивний рух є. Нещодавно, 15 червня набрав чинності закон щодо стимулювання виробництва спирту. Його реалізація, на думку законотворців, сприятиме розвитку ринку спирту, збільшенню попиту на внутрішньому ринку на біоетанол,  зростанню переробки на внутрішньому ринку зерна: кукурудзи, пшениці, тритикале тощо. У Мінагрополітики вбачають одним з варіантів запобіганням втрат надлишків зерна – максимізацію переробки. Заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький зазначає: «Щоб не зіпсувалося зерно, потрібно  не просто його зберігати, а й переробляти. Ми підтримали закон по біоетанолу».

Проте потужності з переробки за один сезон не побудуєш і не введеш в експлуатацію. Для цього потрібні час і кошти. В аграріїв сьогодні часто бракує коштів на інвестиції через обмежені можливості збуту. Тож виходить замкнуте коло проблем.

Фермер Олександр Широкоступ, засновник ФГ «Широкоступ» на Київщині каже: «Переробка на біоетанол, біогаз чи біопаливо вимагає інвестицій. Де брати кошти, коли реалізувати продукцію дуже складно. Частину зерна використовуємо на корми для нашого відділу тваринництва. Під решту – максимально готуємо всі склади, які є  в господарстві, оновлюємо навіть ті, якими раніше не користувалися».

Біоенергія замість природнього газу

Виробництво біоенергії часто вимагає поступової перебудови господарювання, зокрема сівозміни.

Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації зазначає: «Біометан буде складати до 40 відсотків у трубах Європи до 2030 року. В Україні  є можливості виробляти біометан з відходів агропідприємств або збільшити вирощування кукурудзи на силос з метою переробки. Україна має потенціал виробляти близько 10 млрд кубів. Та ще потрібна труба, куди цей біометан подати, і робити таку подачу бажано рівномірно протягом року, а не сезонно, як це часто відбувається».

Щодо рентабельності виробництів біоенергії, то ціни на вунтрішньому ринку України і в Європі можуть різнитися.

«Буде два ринки: внутрішній, де не буде преміальної ціни, європейський – де на кубі премія становить  до 400 евро. Зараз там ціна на біогаз становить  1600 євро за тис. куб, окупаємість проектів – 1 рік. За підрахунками при ціні 900 євро за тис куб, рентабельність буде 35%, та це залежить від сировини», – додають у Біоенергетичній асоціації.

З огляду на перспективи розвитку виробництва біоенергії, постає питання: наскільки ймовірно що впаде ціна на природній газ? «Одна з причин високих цін на газ – відродження економіки Китаю, вихід економіки з кризи. Отже 1000 дол за тисячу кубів газу платили ще до війни. І зараз 1700 евро за тисячу кубів. В Україні було 62 біогазові установки, з них 40 – у агросекторі. Через війну ці потужності  частково пошкоджені. В травні виробництво біогазу впало на 20%, це вплив війни. Якщо падіння виробництва електроенергії  з енергії сонця становить 80 відсотків, то по біогазу війна справила найменший негативний вплив», – каже Георгій Гелетуха.

Зерно – у тваринництво, відходи – у біогаз

Найкращим чином щодо виробництва біоенергії почувають себе ті аграрні виробники, які вже давно перейшли на рейки зеленого курсу. Як правило, це великі агрокомпанії. Іван Тракслер, директор «МХП Еко Енерджі»  розповідає:

«Вирощуємо зерно, трансформуємо «в курку». Щодо біогазу – в нас замкнутий цикл. Елеватори і переробка мають бути максимально незалежними. Біометан можна продавати на експорт, та поки що в Україні стоїть завдання забезпечити хоча б себе.  В цілому в країні виробництво біогазу почало  розвиватися після введення зеленого тарифу. З досвіду ЄС – там переважають  маленькі фермери з господарствами по 100 га, які всі відходи переробляють. Україна – це великі поля, і більші можливості. В МХП постійно працюємо на підвищення ефективності біогазових установок. Як вже йшлося, наша стратегія – трансформувати надлишки зерна «у курку», продовольча безпека понад усе, але оскільки не все наше зерно йде на корми, розглядаємо можливість виробництва біоетанолу».

Зеленого курсу давно тримаються у компанії Vitagro, з війною курс лише посилився. Савчук Сергій, каже: «Розглядаємо можливості переробки кукурудзи на біоетанол. Vitagro має сонячні станції, далі ми від сонця пішли у біогаз, хотіли рухатися у бік зеленої елеткроенергії з біогазу, бо маємо і тваринницькі комплекси. І це незважаючи на те, що минулого року уряд не зробив технічний регламент, який би давав можливість поставляти вироблений біометан в мережу. Ми ще з більшою впевненістю розвиваємо проект і думаємо про збільшення потужностей. Впровалжуємо  інженерні рішення – твердопаливні котли, теплогенератори, щоб використати рештки, які залишаються на полях. Ми повинні йти в переробку. Вважаю, що потрібний  закон про біоетанол, який би зобов’язував робити доданки біоетанолу. Якщо буде законодавча база прийнята, це буде стимулювати аграріїв до виробництва зеленої енергії».

Мітотоксини у зерні? Переробіть у зелену енергію

Близько 5 млн тонн кукурудзии Україна переробляє на біоетанол. На думку експертів, це мало, бо подібна переробка не вимагає  високої якості зерна. Навпаки, переробка на біоетанол є одним із способів «утилізації» пошкодженого зерна.

«В собівартості виробництва біоетанолу 75% становить зерно, 20% – витрати енергії. Це цікаво для пошкодженого мітотоксинами зерна, тоді дві проблеми вирішуються одночасно. Навіщо біоетанол? Ми хочемо моторне паливо замінити, але головна причина – переробка надлишків аграрної сировини. Україна щорічно виробляла 15-20% зерна в надлишку, бо вирощуємо із  запасом, а так їх можна трансформувати. До того ж 50-60 відсотків соломи може йти на біогаз або інше біоапаливо. Переробляючи 20 відсотків надлишків агропродукції, сьогодні Україна заміщує лише  3 відсотка моторних палив», – зазначає експерт аграрного ринку Євген Лукашевич.

Тож якщо ціна на природній газ буде триматися  високих позначок, виробництво зеленої енергії є цікавим для аграріїв. Але потрібне відповідне законодавче заохочення і джерела інвестицій.

Позначки:Україна, зерно, біопаливо, альтернативна енергетика, війна