Експортні мита ускладнять ріпакову торгівлю – думка

«Мито — це є дуже погана історія для України в цілому, для української економіки. Проблема в тому, що в Україні дуже низьке споживання продуктів переробки олійних культур — всього 10% від виробництва, тому шрот та олію ми всерівно продамо на зовнішні ринки як сировину, тільки витратимо на їх логістику і маркетинг більше грошей, ніж датково заробимо», — пояснює він.

Зокрема, ріпак і продукти його переробки Україна вивозить на зовнішні ринки. Експерт зазначає, що в цьому ланцюжку є одна проблема — логістика ріпаку значно дешевша, ніж продуктів його переробки. Тобто якщо перевезення ріпаку в ЄС коштує 30 $/т, то вивезти до Європи олію та шрот, вироблені з цієї самої кількості ріпаку, коштує вже мінімум 51 $/т.

«Україна втрачає 21 $/т на неефективній логістиці, й ці гроші не повернуться у вітчизняну економіку. Саме тому переробка ріпаку в Україні є неефективною. Тож правилом для створення переробної галузі ріпаку та сої є те, що ця переробка має бути поруч зі споживачами продукції, а не з ринками сировини для цієї галузі», — вважає Дмитро Вітюк.

Він додає, що порівнювати історію з соняшником, де шляхом введення мит створили переробну галузь, із соєю та ріпаком — це абсолютно неправильний підхід. Соняшник має меншу вагу і натуру, тому вивезти продукти його переробки навіть на 5 $/т вигідніше, ніж вивезти соняшник з України. Крім того, його відходи йдуть на забезпечення заводів енергетикою (у ріпаку та сої таких відходів немає).