Експорт зерна в Казахстані цього сезону був слабким

Експортний сезон зерна в Казахстані завершується з невтішними результатами, не досягнувши заявлених 12 мільйонів тонн. Про це в інтерв’ю агентству «АПК Новини» розповів Зейнолла Абдуманапов, голова правління Національної асоціації експортерів «KazGrain». За його оцінками, реальний обсяг експорту склав лише 7-8 мільйонів тонн, що значно нижче офіційних прогнозів.

Слабкий експортний сезон пояснюється кількома факторами. По-перше, у квітні-травні 2025 року попит на казахстанське зерно різко впав як з боку Китаю, так і з традиційних ринків Центральної Азії. Незначна активність спостерігалася лише на далеких ринках, таких як Європа та Азербайджан, але загалом експорт за ці місяці склав лише 500-600 тисяч тонн. Це значно менше, ніж очікувані щомісячні відвантаження в 1 мільйон тонн у січні-березні.

Однією з причин низького попиту стало скорочення закупівель з боку Узбекистану, орієнтованого на афганський ринок, де також не було очікуваної активності. Крім того, фермери в Казахстані зосередилися на посівній кампанії, що обмежило їхню здатність продавати залишки зерна. Високі ціни на пшеницю третього класу та дефіцит пшениці четвертого класу, яка користується попитом на узбецько-афганському ринку, також ускладнили ситуацію.

Ціни на зерно зросли через активний попит на кормове борошно з Китаю в березні 2025 року. Млини закуповували пшеницю четвертого та п’ятого класів, щоб знизити собівартість борошна, що призвело до зростання цін на ці сорти до рівня пшениці третього класу. Однак у травні зростання цін зупинилося через низький попит і обмежену пропозицію пшениці четвертого класу, яку узбецький ринок готовий купувати за 200-205 доларів за тонну, тоді як Казахстан пропонує її за 210-215 доларів.

Додатковим викликом стала нестабільність курсу тенге, що вплинула на конкурентоспроможність казахстанського зерна. Наприклад, пшениця третього класу з урахуванням усіх витрат на експорт (логістика, оформлення документів) не вписується в цінові очікування покупців. Нестабільний курс ускладнює планування та знижує рентабельність експорту.

Субсидії на експорт зерна, які мали підтримати фермерів, виявилися неефективними через затримки з виплатами. Станом на травень 2025 року експортери подали заявки на субсидування понад 200 тисяч тонн, але кошти так і не надійшли. Абдуманапов вважає, що постійне субсидування не є доцільним, оскільки воно може призвести до залежності ринку від державної підтримки та зниження цін з боку покупців, які враховують субсидії у своїх розрахунках.

Експорт до Китаю зіштовхнувся з новими бар’єрами. Зокрема, для постачання ячменю до КНР експортери повинні подавати заявки за місяць, що ускладнює торгівлю через волатильність цін. Основний попит з Китаю припадає на кормову муку низької якості, тоді як якісна пшениця орієнтована на ринки Узбекистану, Азербайджану, Таджикистану, Північної Африки та Європи. Доступ до цих ринків частково забезпечено завдяки субсидіям та низькій собівартості.

Перспективи експорту в 2025 році залежатимуть від урожаю. У південних регіонах Казахстану (Алматинська, Туркестанська, Жамбилська області) через аномальну спеку прогнозується втрата врожаю, тоді як у північному зерновому поясі погода сприятлива, з дощами та стабільними температурами. Якщо урожай складе 15-16 мільйонів тонн зернових, зокрема 9-10 мільйонів тонн пшениці, попит на традиційних ринках, таких як Узбекистан, може відновитися через місцеву нестачу зерна.

Казахстанські фермери планують диверсифікувати культури, переходячи на бобові та олійні, зокрема льон і соняшник, через високий попит і кращу рентабельність. Ячмінь також став популярним через високий попит з Ірану та Китаю, що робить його дорожчим за пшеницю. Низька собівартість ячменю може дозволити Казахстану конкурувати з росією на іранському ринку.

Національна асоціація «KazGrain» бачить потенціал у розширенні експорту олійних культур до 2 мільйонів тонн на рік, що може забезпечити як внутрішні заводи, так і експорт. Однак успіх залежатиме від балансу між урожаєм, цінами та логістикою. Абдуманапов наголошує, що для стабільного розвитку ринку необхідно уникати надмірної залежності від субсидій і зосередитися на конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

Позначки:Казахстан, ячмінь, зерно, пшениця, баланс попиту і пропозиції