Експерти очікують голодні бунти в Африці та на Близькому Сході через дефіцит пшениці

Різке зростання цін на пшеницю в 2007 році спровокувало голодні бунти в 37 країнах світу, що призвело до революцій «арабської весни». Але якщо тоді пшениця коштувала €240, то зараз €400 за тонну. Тому, пише Le Figaro, нинішня обстановка викликає серйозне занепокоєння на найвищому рівні.

Відразу кілька французьких політиків зазначили, що через брак пшениці в країнах Магрибу можуть розпочатися народні бунти, як у 2008 році. Le Figaro вирішила перевірити цю тезу.

Росія та Україна виробляють 15% всього обсягу зернових у світі. І тепер експерти передбачають, що наслідки санкцій та ситуації в Україні для світової економіки будуть небаченими. Ціна за тонну пшениці вже зросла вдвічі та сягнула €400.

Генеральний секретар ООН заявив, що ціни на зернові вже перевершили ціни, які були на початку «арабської весни» та голодних бунтів 2007-2008 років.

Проблему визнають і в уряді Франції. Міністр сільського господарства висловив своє занепокоєння і також наголосив на «небезпеці голоду» в таких країнах, як Єгипет, Марокко, Ліван. Він висловився і щодо соціально-політичних наслідків такої ситуації.

Журналісти видання нагадують, що голодні бунти, про які йдеться, трапилися через те, що сучасне сільське господарство дійшло до меж своїх можливостей і з 2000 року запаси зерна зменшувалися. У результаті з кінця 2007 по 2008 рік ціни зросли втричі, і в найбідніших країнах зчинилися хвилювання. Ними були охоплені 37 країн світу, переважно в Африці, але також Болівія, Мексика, Бангладеш, Пакистан, Ємен, Узбекистан. У результаті це спричинило і «арабську весну».

Сьогодні ж на частку Росії та України припадає 45% всього світового експорту зернових, і вони певний час можуть припинити будь-яку торгівлю ними. У випадку з Україною постає питання: чи буде хоч якийсь урожай? Ще одна проблема полягає у нестачі добрив, яку прогнозують експерти: Росія та Україна — два головні експортери азоту та калію. До того ж, спрацює ефект спекуляції: якщо є хоч невелика невпевненість у кількості товару, це може сильно зрозуміти ціну.

У результаті вже зараз ціна на зернові вища, ніж будь-коли. Якщо 2007 року пшениця коштувала €240, то зараз — €400 за тонну. А слідом очікується підвищення цін на рис та кукурудзу та зростання цін на перевезення, паливо, електроенергію. «Умови все більше збираються у вибухонебезпечний коктейль», — зазначає професор Сільві Брюнель.

І якщо багаті країни зможуть купувати їжу і за вищими цінами, то бідні країни «ціна на їжу визначає мир у суспільстві». Так, коли француз купує багет, лише 8% його ціни становить борошно, решта – оренда, зарплата, енергія, транспорт, податки. Але в бідних країнах, де хліб вкрай важливий, подорожчання борошна призведе до більш серйозних наслідків.

Першим у цьому списку країн, які постраждають, йде Єгипет, який щорічно імпортує 12 млн. тонн зернових. Потім Алжир, який з моменту здобуття незалежності не імпортував у сільське господарство, а його населення збільшилося втричі. Те саме різною мірою відноситься до Тунісу і Марокко. На Близькому Сході стурбованість викликають Лівія, Ліван, Ірак.

Заворушення можуть виникнути дуже швидко. 2 квітня починається місяць Рамадан, в який їжа набуває особливого значення. Свою лепту роблять наслідки пандемії, після якої в принципі кількість людей, яким потрібна гуманітарна допомога, зросла на 40%.

Тож експерти очікують, що люди помиратимуть від голоду в Африці та на Близькому Сході. А голод викликав не лише революції в арабських країнах, а й навіть французьку революцію 1789 року, нагадують опитані Le Figaro експерти.

dknews.kz

Позначки:Мексика, Пакистан, Лівія, Україна, Ірак, пшениця, Ємен, Єгипет, Ліван, ціни, Болівія, Росія, Марокко, Бангладеш, Узбекистан