Аграрний 2023-й: п’ять трендів, які визначать роботу АПК цього року
Після практично тотального економічного провалу в березні 2022 року, коли 85% бізнесу в Україні де-факто зупинили свою діяльність, зараз цей показник, незважаючи на перебої з енергопостачанням і ракетні обстріли, які тривають навіть у тилу, становить від довоєнної кількості не більше 30% підприємств, що простоюють.
В агросекторі, який до війни генерував 15% ВВП та 40% експортної виручки, показник можна порівняти із загальнонаціональним. За даними проведеного ФАО – Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН – дослідження, під час якого було опитано 5230 сільських домогосподарств, кожне четверте суттєво скоротило чи зупинило сільгоспвиробництво через війну. Відсоток тим вищий, чим ближче до зони бойових дій – у прифронтових областях він сягає 38%.
Також домогосподарства, зайняті у сфері АПК, найбільше постраждали від зниження доходів. Якщо в середньому по країні про скорочення доходів говорять 55% домогосподарств, то серед аграріїв таких 91% у Сумській області, 86% – у Донецькій та 75% – у Харківській. Це означає, що накопичений раніше ресурс, який значною мірою дозволив учасникам ринку абияк пройти 2022 рік, вичерпано.
В умовах війни та поки що невизначених термінів її завершення прогнозувати результат роботи будь-якої галузі неможливо, а з такою кількістю змінних (зокрема, погодних) – і поготів. Проте деякі фактори, які матимуть визначальний вплив на роботу сільського господарства, можна виділити вже зараз. Mind наводить їх перелік.
Падіння виробництва
2022-го врожай в Україні впав щонайменше вдвічі в порівнянні з рекордом у 106 млн тонн, досягнутим роком раніше. Точні цифри врожаю-2022 досі обговорюються. За відчуттями учасників ринку реальне падіння було глибшим, ніж офіційно декларується.
Однак поточний результат може виявитися завидним порівняно з урожаєм 2023 року, бо аграрії вже не зможуть спиратися на накопичену ресурсну базу, яка вся була витрачена у 2022-му. Причина посилення просідання – тимчасово окуповані території, на які припадає до 30% усіх сільгоспземель, і дефіцит коштів, що наростає в галузі. В умовах клімату, що змінюється, скорочення інвестицій у гектар прямо пропорційно скороченню врожаю.
В осінню посівну під урожай-2023 було засіяно на 40% менше площ, ніж роком раніше, при цьому з недотриманням усіх можливих термінів і технологій. Перше зумовила надзвичайно несприятлива погода, а економія на технологіях була вимушеною через дефіцит оборотних коштів. Аналогічне просідання прогнозується і навесні, коли сільгоспвиробники сіятимуть яру групу.
Власник групи компаній «Прометей» Рафаель Гороян прогнозує, що цього року врожай становитиме 40 млн тонн, що відповідає результатам України на початку нульових.
Найбільше падіння очікується в сегменті дорогих у виробництві та дешевих на виході продовольчих культур – пшениці, ячменю, а також кукурудзи. Відносно благополучно почуватимуться виробники технічних культур.
«Щодо структури посівів: ключовими культурами залишатимуться соняшник і ріпак через вищу рентабельність цих культур. Соняшник у фаворі, адже він переробляється в межах країни та реалізується як продукт із доданою вартістю у вигляді олії – тобто грошей у країну повертається більше, ніж від продажу сировини. На ріпак попит досить високий у Європі, тому він залишається цікавим для аграріїв, – зазначає директор одного з провідних постачальників ЗЗР та насіння для АПК ТОВ «Сінгента» Олександр Кравчук. – Також очікується збільшення посівів бобових, наприклад сої. Зернова група, зокрема озима пшениця та ячмінь, демонструє тенденцію до скорочення».
Також є чітко виражений регіональний тренд: що далі від фронту, то оптимістичніше аграрії. Наприклад, цього сезону на Дніпропетровщині озимих посіяли на 60% менше, при цьому Волинь збільшила цей показник на 2%. «Чим далі рухаємося на Схід, тим більше в аграріїв ризиків порівняно з колегами на Заході України – і це зрозуміло», – каже Кравчук.
При цьому багато аграріїв будуть сіятися, навіть розуміючи, що восени, найімовірніше, отримають збитки. За словами Богдана Вітвіцького, директора ТОВ «Агрофірма Корнацьких», у критичній ситуації опинилися дрібні та середні виробники, що обробляють до 5000 га і спеціалізуються на вирощуванні зернових культур. «Ми сіятимемо, оскільки це вимоги, зокрема, сівозміни. Однак компанія одразу змушена закладати планові збитки», – зазначив він.
Гарна новина в тому, що внутрішнє споживання буде повністю забезпечене, навіть якщо здійсняться найпесимістичніші прогнози стосовно врожаю. Наприклад, щодо пшениці хоча й очікується історичний провал рік до року, але результат буде все одно не менше 10–12 млн тонн за довоєнної потреби внутрішнього ринку на рівні 7 млн тонн. Поточний внутрішній попит є ще меншим.
Історичний експеримент із зимуючою кукурудзою
Зимівля в полі є технологічно допустимою для кукурудзи. Таке відбувалося й раніше, але ніколи – у нинішніх масштабах. За підсумками 2022 року близько третини посівів кукурудзи (зібрано урожай із 66% площ, або 2,8 млн га) залишилося в полі. І у 2023-му належить на практиці з’ясувати, що із цього вийшло. Швидше за все – нічого хорошого.
Цього сезону Європа зіткнулася з критично високими температурами, кукурудза страждала від посухи, а в Україні, навпаки, з травня практично всі регіони заливали дощі.
Погода завадила зібрати весь урожай до кінця календарного року. Крім того, наклався дефіцит потужностей із зберігання та перебої з електропостачанням, що почалися якраз напередодні активної фази збирання врожаю і застопорили роботу елеваторів. Повністю зібрати кукурудзу з полів вдалося лише в трьох областях – Чернівецькій, Тернопільській та Миколаївській. Найбільше кукурудзи залишилося на Сумщині – понад 70% площ під цією культурою.
Також через високу вологість (іноді більше 25%) значно зросли витрати на сушіння зерна за одночасного зниження якості, а отже, і ціни. «Вартість досушування кукурудзи досягла просто неймовірно високої позначки, відповідно поріг рентабельності щодо кукурудзи значно підвищився. Раніше він коливався залежно від регіону від 4 до 6 т/га, на сьогодні – це 9–10 т/га, тобто це вже у «нуль», а щоб отримати прибуток – треба зібрати більше», – каже Олександр Кравчук. .
Перестій у полі загрожує зараженням шкідниками, а також незворотною втратою кондиційності.
Отже, у наступний сезон переходить колосальний обсяг кукурудзи – як у полі, так і на складах, де вона залишається без можливості експорту (понад 12 млн тонн кукурудзи минулого врожаю та ще 22 млн тонн нинішнього). Цей «хвіст» тиснутиме на ринок і вимиватиме й без того мізерні ресурси в агровиробників.
Зростання собівартості через застосування систем автономного енергоживлення
Елеватори – дуже енергоємні підприємства. А для 2022 та, імовірно, 2023 років це загрозлива характеристика через перебої з енергопостачанням. Перевід сховищ на альтернативні види палива – справа не швидка, а розв’язувати проблему треба «на вчора».
Використання генераторів, яке повсюдно рятує малий бізнес, у випадку великих сховищ не є панацеєю. Надто дорого. Усе це ставить власника зерна перед нелегким вибором: втратити якість або зберігати як слід, але нарощувати витрати, які навряд чи вдасться компенсувати. Вартість сушіння на «генераторній» енергії зросла вдвічі.
Подібні проблеми й у інших підприємств галузі. Так, у молочному тваринництві використання дизельних генераторів призводить до зростання частки електроенергії у собівартості продукції у п’ять разів.
Складні відносини з банками
Якщо невеликі аграрії скаржаться на дефіцит грошей, то великі агроформування – на те, що колись фінансів було занадто багато.
Більшість агрохолдингів із топ-20 увійшли у війну, маючи величезне кредитне навантаження. Наприклад, у агрохолдингу «Кернел» повномасштабне вторгнення рф збіглося з піком циклу оборотного капіталу. Компанія мала найвищий сезонний (та історичний) рівень боргу в розмірі $1,9 млрд і рекордно високі товарні запаси на суму $0,9 млрд.
На 30 червня 2022 року показник становив $1,5 млрд, що означає відношення чистого боргу до EBITDA у 6,8 раза і є найвищим показником в історії компанії.
Кредити – це здорова бізнес-практика, що реалізує принцип «розвивайся на чужі». Але цей принцип працює лише за мирних часів. У війну ж банки, висловлюючи на словах усіляку підтримку героїчній Україні, дедалі більше переймаються – чи повернуть їм їхні позики.
Оскільки експорт був блокований, а внутрішній попит упав, то у всіх компаній виникли проблеми з ліквідністю обслуговування боргу. Зовнішній кредитний ринок для українських корпорацій закритий. Вихід – переговори з кредиторами, відстрочка або реструктуризація, чому, швидше за все, буде присвячений рік, що настав.
Урізаний експорт
Відкриття «зернового коридору» в липні минулого року зустріли з тріумфуванням більшість представників аграрного ринку. Лише деякі з них скептично прогнозували, що з торгівлі за участю росії у складі інспекційної групи на Босфорі пуття буде мало. Правда виявилася посередині.
З одного боку, експорт зерна з України розблокований і в окремі місяці (наприклад, у листопаді) виходив на обсяги, порівняні з довоєнними. З іншого – це все ще вузька шийка, і кораблі можуть витрачати до місяця, чекаючи своєї черги на проходження інспекції. Ціна цього простою закладається в закупівельну ціну зерна та ще більше збіднює українського фермера.
Тому заново перевідкриті 2022 року альтернативні канали аграрного експорту – Дунайські порти та «Укрзалізниця» – ще більше зміцняться 2023-го, що посилюватиме спокусу логістичних операторів на цьому «збагатитися». Залізничний держмонополіст уже почав це робити.
Читайте також
Польські фермери розблокували пункт пропуску “Шегині – Медика”
Приєднуйтесь до агро лідерів Чорноморського та Дунайського регіону на 22 Міжнародн...
Польські фермери розпочали блокування руху вантажівок перед ПП “Медика-Шегин...
Озимі зернові на більшості території країни перебувають у стані вимушеного зимовог...
МХП збільшив прибуток до $141 млн
Напишіть нам
Наш менеджер зв'яжеться з Вами найближчим часом