Зростання витрат на ресурси стримує виробництво рису на Філіппінах

Внутрішнє виробництво рису на Філіппінах, як і раніше, не покриває зростання попиту, у зв’язку з чим у 2026/27 МР очікується збільшення імпорту. Такі оцінки наведено у доповіді Служби закордонного сільського господарства (FAS) Міністерства сільського господарства США.

Згідно з річним прогнозом, виробництво рису-сирцю зросте незначно — до 19,68 млн тонн, що на 800 тис. тонн (0,4%) вище за рівень 2025/26 МР. Підтримку динаміки нададуть державні заходи для стимулювання галузі, а також сприятливі погодні умови в період сухого сезону.

Водночас, зростання витрат на ресурси — насамперед на імпортні мінеральні добрива та нафтопродукти — стримуватиме збільшення виробництва. Площа збирання, за оцінкою, збережеться на рівні 4,7 млн га: фермери не планують розширювати посіви через подорожчання виробничих ресурсів.

Імпорт рису в 2026/27 МР може досягти 5,1 млн тонн, збільшившись на 16% порівняно з 4,4 млн тонн роком раніше. Кінцеві запаси, навпаки, скоротяться — до 2,79 млн тонн проти 2,94 млн тонн — на тлі чотиримісячної заборони на імпорт рису наприкінці попереднього сезону, що обмежило перехідні залишки.

Споживання рису зросте незначно — на 0,3%, до 17,65 млн тонн. Основними чинниками залишаються зростання чисельності населення та стійкий попит на базові продукти харчування. Незважаючи на підвищення роздрібних цін, рис зберігає статус ключового джерела вуглеводів для населення країни, проте подальше подорожчання стримуватиме темпи зростання споживання.

Виробництво кукурудзи в 2026/27 МР практично не зміниться і складе 8,2 млн тонн (+0,1%) при стабільній посівній площі на рівні 2,48 млн га. Сукупне споживання збільшиться на 1% — до 10,25 млн тонн — за рахунок попиту з боку кормової та харчової галузей. Імпорт зросте до 2 млн тонн (+2,6%) для покриття внутрішнього дефіциту.

Стримуючим фактором для кормового сегменту залишаються спалахи африканської чуми свиней, проте зростання птахівництва та стабільне споживання харчової промисловості підтримують загальний попит на кукурудзу.

Комбікормові підприємства традиційно віддають перевагу місцевій кукурудзі завдяки її жовтому кольору, проте за конкурентних цін та дотримання вимог до якості (колір, склоподібність, розмір зерна) готові збільшувати частку імпортної сировини в рецептурах.

Філіппіни не виробляють пшеницю і в 2026/27 МР імпортують близько 7 млн ​​тонн для забезпечення потреб харчової та кормової промисловості. Основний попит формується з боку борошномельного сегмента — для хлібобулочних виробів, локшини та макаронів.

Кормова пшениця продовжує частково замінювати кукурудзу в раціонах за сприятливої ​​цінової кон’юнктури на світовому ринку або при проблемах з якістю місцевого зерна. При цьому зниження попиту на кормову пшеницю призведе до скорочення імпорту на 400 тис. тонн, порівняно з попереднім сезоном.

Ключовими постачальниками пшениці на філіппінський ринок залишаються Австралія та США; частка американської пшениці в сегменті борошномельного зерна досягла 82% у 2025 році.

Позначки:рис, Філіппіни