Зростання ролі Бразилії на світовому ринку сої дедалі більше турбує американських виробників

За даними опитування Purdue University Ag Economy Barometer за січень 2026 року, 44% фермерів США заявили, що «дуже занепокоєні» конкурентоспроможністю американського соєвого експорту порівняно з Бразилією, ще 36% — «занепокоєні». Дослідження, оприлюднене аналітичною платформою Farmdoc, порівнює виробничі витрати та прибутковість сої у двох країнах у 2020–2024 роках.

Аналіз базується на даних типових господарств у штаті Айова (США) та в штаті Мату-Гросу (Бразилія) — ключових регіонах виробництва сої. Разом США та Бразилія забезпечують майже 70% світового виробництва культури. За період дослідження середня площа під соєю становила близько 1,8 тис. акрів в Айові та 5,9 тис. акрів у Мату-Гросу. Для коректного порівняння всі показники витрат і доходів були переведені у долари США.

Структура витрат у країнах суттєво відрізняється. У Бразилії понад 60% загальних витрат у 2020–2024 роках припадало на прямі витрати — насіння, добрива, засоби захисту рослин і фінансові витрати. Це пояснюється високою залежністю від імпортних добрив та специфікою тропічного землеробства, зокрема у регіоні Серрадо, де потрібні значні обсяги агрохімії для корекції ґрунтів. Натомість у США найбільшу частку — майже 50% — становили накладні витрати, передусім через високу вартість землі та її подорожчання останніми роками.

У 2020–2024 роках загальні виробничі витрати в Бразилії майже подвоїлися — зі 172 до 337 дол./т, особливо після 2022 року через різке подорожчання добрив на тлі війни між Russia та Ukraine. Бразилія імпортує близько 85% добрив, тому зростання світових цін і девальвація реала суттєво підвищили собівартість. У США витрати також зросли, але повільніше — на 13% за п’ять років, до 448 дол./т, головним чином через подорожчання оренди землі, пального та робочої сили.

Попри різке зростання витрат, бразильські фермери зберігали позитивну рентабельність упродовж усього періоду, хоча після 2022 року прибутковість знизилася через стабілізацію світових цін. Важливим чинником підтримки стала висока експортна активність, насамперед до Китаю, на який у 2020–2024 роках припадало в середньому 71% бразильського експорту сої. У США ж спостерігалася більша волатильність фінансових результатів — збитки фіксувалися у 2020 та 2024 роках через тиск витрат і коливання цін.

Аналітики зазначають, що подальше розширення посівів у нових регіонах Бразилії та розвиток інфраструктури можуть посилити її конкурентні переваги. Водночас збереження позицій США залежатиме від підвищення продуктивності, ефективного управління витратами та впровадження стратегій ризик-менеджменту в умовах глобальної конкуренції та нестабільних цін на ресурси.

Позначки:соя, США, Бразилія