Як соя стала лінією розлому у продовольчій безпеці Китаю

Китай, який сьогодні закуповує 60% світових обсягів сої, перетворив цю культуру на ключовий індикатор власної продовольчої безпеки та елемент торгівельного протистояння зі США. Попит на сою як основний інгредієнт кормів і рослинної олії зробив її одним із найчутливіших товарів у двосторонніх відносинах — від торговельних воєн до поточних стратегічних дискусій.

За останні три десятиліття Китай пройшов шлях від експортера до найбільшого імпортера сої у світі, закуповуючи близько 100 млн тонн на рік. Ця трансформація стала наслідком стрімкого зростання внутрішнього попиту, реформ у сфері торгівлі, вступу до СОТ та технологічних змін у сільському господарстві. Попри регулярні спроби скоротити залежність від імпорту, країна вимушена покладатися на закордонні поставки через обмеження орних земель.

У період після вступу до СОТ та лібералізації торгівлі США стали ключовим постачальником сої до Китаю, користуючись високою врожайністю, ГМ-технологіями та ефективною логістикою. Однак загострення торговельної війни у 2018 році спричинило переоцінку ризиків: Пекін побачив загрозу в можливому «озброєнні» американської сої та почав шукати шляхи диверсифікації, підвищення внутрішнього виробництва та зміни фокусів у політиці.

Урядова стратегія останніх років включає програму «відродження сої», інвестиції у високоврожайні сорти, стимулювання фермерів та розвиток альтернативних джерел білка. Виробництво зросло на майже третину з 2018 року, але все ще покриває лише п’яту частину потреб. Паралельно Китай нарощує імпорт із Бразилії та Аргентини: у вересні частка бразильських поставок сягнула 85,5%.

За прогнозами до 2034 року імпорт сої може скоротитися до 79 млн тонн завдяки покращенню врожайності, замінникам соєвого шроту та зміні структури споживання олії. Однак повна самодостатність залишається недосяжною. Підхід Сі Цзіньпіна щодо «всеохоплюючої продовольчої безпеки» передбачає пошук нових джерел — від лісових продуктів і тваринництва на пасовищах до глибоководної аквакультури — але соя ще довго залишатиметься стратегічним фактором у внутрішній і зовнішній політиці Китаю.

Позначки:Китай, соя