Війна на Близькому Сході загрожує аграрній маржі

Світовий аграрний сектор може зіткнутися зі зниженням прибутковості у 2026 році через загострення конфлікту на Близькому Сході. Про це йдеться у науковій статті, підготовленій економістами Гері Шніткеєм, Ніком Полсоном, Джимом Балтцем з Університету Іллінойсу та Карлом Зулафом з Університету штату Огайо.

Автори зазначають, що бойові дії проти Ірану, які розпочалися 28 лютого 2026 року за участі США та Ізраїлю, вже спричинили різке зростання цін на енергоносії та добрива. Хоча вплив на аграрні ринки менш очевидний, загальне підвищення витрат створює додатковий тиск на фермерів і може знизити їхню маржинальність.

За даними дослідження, ціни на кукурудзу та сою після початку конфлікту демонстрували зростання, однак у середині березня відбулося різке коригування вниз. Зокрема, ф’ючерси на кукурудзу з поставкою у грудні 2026 року зросли з $4,69 до $4,90 за бушель, тоді як соя піднімалася до $11,68, але згодом опустилася до близько $11,21 на тлі геополітичної невизначеності та можливого скорочення експорту до Китаю.

Водночас ключовим фактором впливу залишається енергетичний ринок. Ціни на нафту після початку конфлікту зросли з приблизно $67 до понад $90 за барель. Це вже призвело до подорожчання дизельного пального для фермерів у США — до $3,90 за галон, і в разі подальшого зростання нафти ціни можуть перевищити $4,50.

Попри те, що частка пального у структурі витрат агровиробництва відносно невелика, його подорожчання має мультиплікативний ефект. Витрати на транспортування, виробництво добрив і засобів захисту рослин зростають, що може спровокувати нову хвилю інфляції в аграрному секторі.

Окрему увагу автори приділяють ринку добрив. Близько 10% світового виробництва карбаміду припадає на Близький Схід, тому будь-які перебої у постачанні газу або продукції одразу відображаються на цінах. З кінця лютого вартість карбаміду у США зросла з менш ніж $500 до понад $650 за тонну, а ціни на безводний аміак перевищили $900.

При цьому значна частина фермерів уже закупила або зафіксувала ціни на ресурси для посівної кампанії 2026 року, тому короткостроковий вплив може бути обмеженим. Однак ті господарства, які ще не придбали азотні добрива, змушені будуть платити більше або навіть переглянути структуру посівів, віддаючи перевагу сої замість кукурудзи.

Подальший вплив конфлікту залежатиме від його тривалості та наслідків для глобальних енергетичних потоків, зокрема через Ормузьку протоку. У довгостроковій перспективі збереження високих цін на енергію може призвести до стійкого зростання витрат у всьому аграрному ланцюгу та зниження прибутковості виробництва кукурудзи й сої.

Позначки:кукурудза, соя, маржа