Що саме — зернові чи готова продукція — тут може бути багато сюжетів. І взірці можуть бути різними. Австралія, яка щаслива від того, що в неї абсолютно сировинний експорт — руда і зернові, й при цьому економіка розвивається. Італія має експорт із високою доданою вартістю — дорогі сири, пасти. Успішних прикладів багато. Але головне, на що ми робимо наголос у номенклатурі: якщо ми говоримо, що робимо акцент на важку промисловість, то це не означає, що ми забули про легку промисловість чи машинобудування.
Тарас Качка зазначив, що через окупацію частини територій в Україні спостерігається зменшення валу зернових порівняно з довоєнними показниками. Але при цьому агровиробництво максимально відновлюється, і Україна в агросфері змінює експортний портфель.
Дуже важлива історія з цукром, який до війни в Україні вироблявся для власного споживання та максимум 100 тис. т на експорт. Доступ до ринку ЄС і дефіцит на ньому дозволив українським компаніям наростити виробництво цукру. Це приклад, коли торговельні можливості були використані належним чином. І тут не було важливим питання мита, а важливим був той факт, що наші виробники зрозуміли, що є попит у ЄС, і виробили набагато більше, ніж раніше.
Хоча ринок цукру ЄС потім закрився й наполовину обмежив український експорт, загалом обсяги експорту не впали, оскільки виробники відкрили ринки Африки.
«Цей приклад свідчить про те, що якщо український бізнес бачить динаміку міжнародного ринку і користується цим, то можливості для експорту не лише короткострокові, а можна виходити й на нові ринки», — підсумував Тарас Качка.
