Українські цукровики вичерпали річну квоту на поставки до ЄС і шукають нові ринки збуту

За неповних 5 місяців українські цукровики вже вичерпали річну квоту на поставки цукру до ЄС. Укрцукор пропонує зупинити експорт до ЄС до 2025 року, а Кабмін з 1 червня запроваджує нульову квоту на експорт цукру до Європи, хоча інші ринки відкриті для експорту.

Проте експортний потенціал складає приблизно 1 млн т, тому потрібно шукати нових покупців, тим більше, що аграрії значно збільшили площі сівби цукрових буряків.

У поточному році Україні поставила до ЄС 283 тис т цукру при квоті у 262 тис т. Внаслідок перевищення квоти Національна асоціація цукровиків України закликала Кабмін встановити нульову квоту на 2024 р, щоб країна виконала свої зобов’язання в межах угоди про торгівлю з ЄС.

Нагадаємо, що Україна не дуже гарно увійшла на європейський ринок цукру – неузгоджена робота різних компаній призвела до обвалу цін, що викликало незадоволення з боку європейських виробників, які звернулися до Єврокомісії з проханням врегулювати ринок. Тому наразі вітчизняні цукровики змушені дотримуватися вимог ЄС, водночас мріючи, щоб на 2025 р квоту встановили хоча б на рівні 350-450 тис т.

Окремим питанням є розподіл квоти між цукроварами. Логічно було б розподіляти її пропорційно виробництву. Тоді компанії не поспішатимуть першими збути свою продукцію, опускаючи цим ціни. Деякі експерти вважають, що квоту потрібно розподілити пропорційно середньостатистичним даним по виробництву за останні 3 роки.

У 2023/24 МР Україна виробила 1,8 млн т цукру, середня ціна якого на початку 2024 р складала 23-24 грн/кг. Для власного споживання країні потрібно до 1 млн т, а граничний обсяг експорту встановлений Меморандумом на рівні 650 тис т.

Європейський ринок цікавий для українських експортерів як з точки зору ціни, так і вартості логістики, тому після вичерпання квот поставки продовжаться до країн, що не входять до Євросоюзу, зокрема Чорногорії, Македонії, Боснії та Герцеговини. Крім країн Європи основними напрямками збуту українського цукру залишаються країни Середземномор’я та західної Африки. Також планується відновити поставки до країн Близького Сходу та Азії, куди активно продавався цукор до 2022 р.

Проте ускладнює експорт до країн Азії та Африки непередбачувана логістика, ризики та висока волатильність тарифів на доставку. На тлі перебоїв з відвантаженнями з портів Одеси проблему могла б вирішити паромна переправа між Чорноморськом та грузинським Поті, а також автомобільний маршрут Чорноморськ – Грузія – Болгарія – Туреччина. Також розглядаються питання експорту цукру через Балтійське море.

У 2024 р українські аграрії збільшили площі сівби цукрових буряків на 21%, оскільки рентабельність вирощування зернових різко впала. Тому заводи починаються сумніватися в тому, чи вдасться переробити весь вирощений цьогоріч буряк.

На цьому тлі варто очікувати профіциту цукру у 2024 р у світі та в Україні, та, як наслідок, зниження цін на нього, особливо з огляду на сильну конкуренцію з боку Бразилії. У 2023/24 МР Бразилія збільшила виробництво цукру у порівнянні з попереднім сезоном на 25,7% до 42,425 млн т, а у 2024/25 МР наростить його (за прогнозом Conab) ще на 1,3% до рекордних 46,292 млн т, оскільки площі під цукровою тростиною виростуть на 4,1% до 7-річного максимуму 8,7 млн га.

Зниження світових цін на тлі профіциту цукру у 2024 р ускладнить українським експортерам цукру пошук нових покупців, тим більше на тлі обмежень на поставки в ЄС. Тому їм доведеться розробляти цікаві логістичні маршрути та працювати над рентабельністю та якістю продукції.

Позначки:Україна, експорт, ЄС, цукор, обмеження