У світові амарантові перегони вступає Франція

Французькі дослідники визначили місцевий генотип амаранту з найвищим виходом сквалену, оскільки очікується зростаючий попит на насіння амаранту для здоров’я людини.

Амарант, що класифікується як псевдозлак, привертає все більшу увагу як у наукових, так і в промислових галузях завдяки своїм цінним біологічним властивостям, різноманітному фітохімічному складу та широкій фармакологічній активності. Цей сплеск інтересу відбиває його потенційне застосування у різних галузях.

Чим гарний амарант

Амарант відомий своєю суттєвою харчовою цінністю, що приписується його амінокислотам, волокнам, мікроелементам, вітамінам, флавоноїдам, фенольним сполукам та поліненасиченим жирним кислотам (ПНЖК).

Насіння і листя амаранту виявляють важливі антиоксидантні властивості in vitro, а насіння збагачене поліфенолами.

Амарант вважається натуральною біофармацевтичною рослиною. Сквален досягав 8% в оліях амаранту, і він може поєднуватися з токоферолами для регулювання метаболізму ліпідів. Отже, якість амарантового масла можна порівняти з маслом обліпихи. Амарантові олії широко використовуються для лікування променевої хвороби та опіків.

Амаранти – це рослини «метаболізму C4». Їхня особлива анатомічна структура C4, виявлена ​​в їх листі, приквітках і сім’ядолях, забезпечує ефективний фотосинтез через шлях C4, що дозволяє виробляти достатню кількість біомаси та швидко адаптуватися до суворих умов навколишнього середовища.

Амаранти розвинули фізіологічні риси, які збільшують їх генетичну різноманітність та фенотипічну пластичність, що дозволяє їм переносити атаки патогенних організмів та полегшує вирощування. Хоча ця рослина може рости на різних типах ґрунтів (суглинистих, піщаних і мулистих), рівнях вологості (сильна водоутримуюча здатність), pH (від 5 до 8) і температурах (18-35 °C), вона надзвичайно стійка до спеки та посухи, зростає на повному сонці і широко адаптується до повного сонця.

Ринок насіння амаранту

Мінливість урожайності насіння амаранту дозволяє вченим та дослідникам вивчати поліпшення врожаю та отримувати доступ до багатого резервуару генетичного матеріалу.

У світовому масштабі врожайність насіння амаранту коливається від 1500 до 7200 кг на гектар.

Китай, Індія, росія, Непал, Мексика, Аргентина, Перу та Кенія є основними виробниками насіння амаранту.

Хоча дані FAOSTAT про світове виробництво амаранту обмежені, зазначено, що в Європі врожайність насіння значно різниться в таких країнах: Німеччина (2100–3300 кг·га), Італія (1200–6700 кг·га), Словацька Республіка (2100–2700 кг·га), 00 кг га), Туреччина (2105–4490 кг·га), Румунія (2650 кг·га) та Україна (2460–4350 кг·га).

Наразі немає опублікованих статистичних даних про виробництво насіння амаранту у Франції.

Генетичні фактори, умови довкілля, висота вирощування, біологічне або традиційне землеробство, полив та/або використання добрив та час збирання врожаю сприяють зміні біологічно активних хімічних сполук.

Було проведено кілька досліджень для вивчення хімічної характеристики насіння амаранту у світі, таких як білок, волокна, мінерали, жири, вуглеводи, поліфеноли, флавоноїди, токофероли, стерини та сквален.

Сквален є біосинтетичним попередником стероїдів. Він відомий як переважний компонент поліненасичених ліпідів на поверхні шкіри. Він пропонує численні переваги для шкіри, діючи як пом’якшувальний засіб, антиоксидант, зволожувач, фотозахисний та протипухлинний засіб.

Насіння амаранту є багатим джерелом рослинного сквалену в діапазоні від 2,4 до 8,0%, і він може бути вищим, до 12%, залежно від виду/генотипу, походження та місця вирощування. Вміст сквалену, виявлений у таких оліях, як оливкова, зародків пшениці та рисових висівок, зазвичай становить від 0,1 до 0,7%, що робить амарант більш суттєвим та життєздатним ресурсом для вилучення сквалену.

Очікується, що ринок насіння амаранту, ймовірно, буде зумовлений зростанням харчової промисловості та зростаючим використанням органічних інгредієнтів у лікувальній косметиці та фітофармацевтиці.

Виробництво насіння амаранту неухильно розширюється в Європі, де його визнано нішевим псевдозерновим (забезпечує 6000 тонн нішевого насіння). Німеччина вважається основним ринком споживання насіння, тоді як популярність продовжує зростати в інших розвинених країнах, таких як Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Швеція та Франція.

Амарант у Франції має гарні перспективи

У Франції немає місцевого виробництва цього виду. Тому для того, щоб запровадити його вирощування та зменшити екологічний слід, викликаний імпортом насіння з Латинської Америки, в країні було ініційовано програму вирощування.

Дослідники Університет Тулузи та Університет Габеса вивчили ліпідний склад та біоактивність органічного екстракту насіння чотирьох генотипів Amaranthus (види A. cruentus та A. hypochondriacus), вирощених у двох місцях на південному заході Франції. Зміни у вмісті олії, сквалену та жирних кислот у насінні також оцінювалися разом з аналізом антиоксидантної та цитотоксичної активності.

Дослідницька робота проводилася на чотирьох генотипах: Berry, Kharkiv, Lera та Panam (Беррі, Харківський, Лера та Панам), що належать до двох видів амаранту, що вирощуються у двох різних місцях (в Оші та Рисклі) на південному заході Франції.

Результати показали, що вміст олії значно варіювався і становив від 4,3 до 6,4%. У сорту Лера, що вирощується в Рисклі, був найвищий вихід сквалена, що досягає 7,7%. За Лерою слідував сорт Харківський, вирощений в обох місцях, що належить до виду A. hypochondriacus, в той час як обидва генотипи A. cruentus (Панам та Беррі) показали найнижчий вихід сквалену.

Лінолева кислота та олеїнова кислота були найбільш поширеними жирними кислотами для чотирьох генотипів у двох місцях, за ними слідувала пальмітинова кислота. Тригліцериди були основними гліцеридами у всіх зразках, що ростуть в обох місцях. Всього в екстрактах насіння амаранту було ідентифіковано 44 леткі сполуки.

Загалом рослини, вирощені в Рисклі, показали врожайність приблизно на 40% вище. Це можна пояснити відмінностями у погодних умовах, зокрема кількістю опадів. Дійсно, кількість опадів в експериментальному періоді була на 50% вищою в Рисклі, ніж в Оші. Більше того, протягом циклу розвитку рослин (з червня по жовтень) температури в Рисклі були вищими, ніж в Оші. Ці умови були сприятливі для рослин C4, такого як амарант, що призвело до більш високої врожайності.

«Наші результати наголошують на можливості успішного вирощування цього виду в різних умовах на південному заході Франції. Більше того, наші висновки чітко показали різницю між вивченими генотипами, яка пояснюється кліматичними та генетичними факторами. A. hypochondriacus, вирощений у Рисклі, показав себе найбільш стабільним з точки зору вмісту олії та сквалену (6,4% та 7,7% відповідно)», укладають автори роботи.

Позначки:амарант, Франція