Світова торгівля зерном та олійними культурами продовжує зростати — Rabobank

Згідно з шостим виданням карти RaboResearch, у 2023/24 МР світова торгівля зерном та олійними культурами досягла 880 млн тонн вартістю $330 млрд. Обсяги торгівлі зростали на 3.2% щорічно для зернових та 2.4% для олійних культур за останні п’ять років, що повільніше, ніж 7% у попереднє десятиліття.

Пшениця
Пшениця залишається найпопулярнішим зерном у торгівлі, але ринок фрагментований: топ-10 імпортерів забезпечують 44% світової торгівлі пшеницею. Вона є основною культурою з урожаями майже щомісяця. росія лідирує серед експортерів, Єгипет — найбільший імпортер в Африці, Туреччина стає хабом для реекспорту, а Китай збільшив імпорт через зростання споживання.

Попри повільніше зростання імпорту пшениці (3% щорічно) порівняно з іншими культурами, її торгівля залишається стабільною завдяки широкому географічному розподілу виробництва. Нові ринки, такі як країни Південно-Східної Азії, нарощують імпорт, тоді як погодні ризики, як-от посухи в Австралії чи Канаді, можуть впливати на пропозицію.

Кукурудза
Кукурудза — друге за обсягом торгівлі зерно (193 млн тонн у 2021/23 МР). Виробництво та експорт зосереджені в США, Бразилії, Аргентині та Україні (90% світового експорту). Нові ринки збільшили імпорт до 70%, тоді як розвинені країни — до 30%. Бразилія наздоганяє США в експорті, демонструючи зростання на 11% щорічно.

Зростання торгівлі кукурудзою підтримується попитом на корми для тварин, особливо в Азії. Однак нестабільність виробництва через кліматичні фактори, як-от посухи в Південній Америці, може створювати коливання цін. Водночас інвестиції в агротехнології в Україні та Бразилії сприяють збільшенню врожайності.

Соя
Соя — найпоширеніша олійна культура (168 млн тонн у 2021/23 МР). Виробництво зосереджено в Бразилії та США, основні імпортери — Азія та ЄС. Китай став ключовим гравцем, а Бразилія — найбільшим експортером. У ЄС та Японії імпорт сої скорочується через зміни в дієті.

Регуляція ЄС щодо вирубки лісів (EUDR) впливає на торгівлю соєю, змушуючи експортерів адаптуватися до вимог сталості. Китай, попри уповільнення темпів зростання імпорту, залишається головним драйвером попиту, тоді як країни Латинської Америки нарощують виробництво для задоволення глобальних потреб.

Прогнози
Зростання населення в Африці південніше Сахари стимулюватиме імпорт пшениці, тоді як у Китаї імпорт сої може сповільнитися. Політика щодо біопалива, регуляція ЄС щодо вирубки лісів (EUDR) та кліматичні зміни впливатимуть на торгівлю. Геополітична нестабільність і кліматична волатильність створюють як виклики, так і нові можливості для країн-експортерів.

У найближче десятиліття торгівля зазнаватиме змін через зростання попиту в країнах, що розвиваються, та зміни в біопаливних політиках. Кліматична нестабільність може відкрити нові ринки для експортерів, але геополітичні напруження та відхід від норм ВТО ускладнять стабільне зростання. Країни, що інвестують у технології та адаптуються до нових регуляцій, матимуть перевагу.

Позначки:кукурудза, соя, пшениця