Світова торгівля зерном та олійними кардинально змінилася за 25 років – Rabobank

Нещодавній звіт Rabobank відображає кардинальні зміни, які відбулися в торгівлі зерновими та олійними культурами з початку 2000-х років. 25 років тому розвинені країни були лідерами як з виробництва, так і імпорту зернових та олійних культур. Однак сьогодні розстановка сил змінилася. Ринки, що розвиваються, відіграють ключову роль майже у всіх основних операціях з імпорту та експорту зернової сільгосппродукції.

У 2000–2001 роках Сполучені Штати були найбільшим експортером пшениці, кукурудзи та сої. Вони залишаються найбільшим експортером кукурудзи, але Бразилія скорочує відставання, піднявшись із п’ятого місця серед експортерів 25 років тому, коли обсяг експорту становив лише 6 млн тонн, до нинішнього другого місця з обсягом експорту 43 млн тонн.

На ринку експорту пшениці, на якому на початку цього століття домінували Сполучені Штати, теж відбулися зміни. У 2000–2001 роках США посідали перше місце з обсягом експорту 28 млн тонн, а у 2024–2025 роках опустилися на п’яте місце з обсягом експорту 22 млн тонн. Це приблизно половина обсягу експорту росії, яка минулого року експортувала 45 млн тонн порівняно з 700 тис. тонн на рубежі цього століття.

За останні два з лишком десятиліття ситуація з експортом сої також змінилася: Бразилія та США залишилися найбільшими експортерами, але помінялися місцями в рейтингу. У 2000–2001 роках Бразилія посідала друге місце з обсягом експорту 15 млн тонн, тоді як США експортували 27 млн тонн. З того часу обсяг експорту Бразилії збільшився більш ніж у сім разів і склав 112 млн тонн, тоді як США опустилися на друге місце з обсягом експорту 45 млн тонн.

Як зазначається у звіті Rabobank, за останні 25 років структура імпорту зазнала значних змін. У 2000 році Європейський Союз був найбільшим покупцем сої та пшениці у світі, а Японія – найбільшим імпортером кукурудзи. Сьогодні найбільшим імпортером кукурудзи є Мексика, найбільшим імпортером сої – Китай, а найбільшим імпортером пшениці – Єгипет. Примітно, що імпорт пшениці в Південно-Східну Азію значно зріс, оскільки споживачі віддають перевагу продуктам з пшениці рису, який довгий час був основним продуктом харчування в цьому регіоні.

Якими будуть наступні 25 років? Чи збережуться нинішні тенденції чи торгові потоки зазнають ще однієї значної і, можливо, несподіваної зміни?

На думку експертів, через прогнозований значний приріст населення в країнах Африки на південь від Сахари суттєво збільшиться імпорт зерна, особливо пшениці.

За останні 25 років у таких країнах, як Кенія, Нігерія та Судан, споживання пшениці зросло щонайменше втричі. Враховуючи, що рівень доходів у цьому регіоні зростатиме, а продукти на основі борошна стануть популярнішими, очікується, що імпорт пшениці до країн Африки на південь від Сахари збільшуватиметься аж до 2050 року.

Rabobank прогнозує уповільнення темпів постачання сої до Китаю, але очікує зростання попиту в Південно-Східній Азії, Близькому Сході та Північній Африці.

Звичайно, є ймовірність, що виникнуть непередбачувані обставини, які вплинуть на ситуацію з імпортом та експортом. Необхідно відслідковувати такі чинники, як зміна клімату, геополітичні конфлікти та безперервна боротьба між прихильниками протекціонізму та вільної торгівлі.

Позначки:зерно, олійні культури