Соєва індустрія очікує на фінальне рішення щодо EUDR

Виконавчий директор Асоціації «Дунайська Соя» Володимир Пугачов у своїй колонці на AgroTimes заявив, що впровадження Регламенту ЄС щодо запобігання знелісненню та деградації лісів (EUDR) №1115, ухваленого ще у 2023 році, залишається однією з найгарячіших тем на ринку сої та продуктів її переробки.

За словами Пугачова, теоретично у 2025 році можна було б підбивати підсумки першого року роботи за новими правилами. Однак ЄС відтермінував дію Регламенту на 12 місяців, а практика показала, що країни Співдружності загалом не готові до виконання нових вимог. Тому цього року держави-члени активно шукають способи мінімізувати ризики EUDR.

Показовою, на думку експерта, є ситуація в Польщі — одному з найбільших імпортерів сої. Країна досі не визначила компетентний орган для перевірки відповідності новим вимогам, що є індикатором ширшої неготовності ЄС до регулювання.

Пугачов нагадує, що в ЄС будь-які рішення ухвалюються за участі трьох інституцій: Єврокомісії, Ради ЄС і Європарламенту. Саме Єврокомісія ініціювала відтермінування Регламенту ще на рік та запропонувала спростити його дію впродовж 2026 року. Рада ЄС погодила позицію 19 листопада, а Європарламент підтримав відтермінування 26 листопада. Втім, остаточне рішення мають узгодити на Трилозі, і часу до завершення сесії в грудні майже не залишилося.

ЄС щороку споживає 35–40 млн тонн сої, тоді як власне виробництво становить лише близько 3 млн тонн. Тому основними постачальниками для Європи залишаються Бразилія, Аргентина, США, Канада та Україна. На цьому тлі Пугачов підкреслює: українські виробники готувалися до EUDR протягом двох років і нині краще підготовлені до нових вимог, ніж багато європейських компаній. Крім того, Єврокомісія визнала Україну країною з нульовим ризиком знеліснення — статус, який не надали Бразилії та Аргентині. Це забезпечує Україні відчутну конкурентну перевагу, особливо з огляду на те, що 60–65% української сої та продуктів переробки експортується до ЄС.

Разом з тим регуляторна невизначеність стримує ринок. Навіть якщо переробники в ЄС активізують закупівлі, у випадку запровадження нових правил їхня продукція автоматично підпаде під дію EUDR. Це призводить до того, що європейська соєва галузь нині перебуває у підвішеному стані, очікуючи остаточного рішення щодо Регламенту.

На завершення Пугачов зауважує, що ймовірність відтермінування є дуже високою, а також активно обговорюються варіанти спрощення регулювання. Зокрема, однією з пропозицій є дозвіл агровиробникам подавати не геодані кожної ділянки, а лише поштову адресу підприємства.