За попередніми даними Мінагро, станом на 1 липня 2024 року в присадибному і промисловому секторі Україні утримується 2 млн 377,1 тис. голів ВРХ, у тому числі 1 млн 260 тис. корів. Порівняно до 1 червня 2024 року, поголів’я ВРХ в Україні збільшилось на 4 тис. голів (+0,2%), а чисельність корів зменшилась на 100 голів (-0,01%). Порівняно до 1 липня 2023 року поголів’я ВРХ скоротилось на 169,5 тис. голів (-7%), у тому числі корів — на 87,6 тис. голів (-7%). Близько 39% тварин утримується на промислових підприємствах, а 61% — в господарствах населення.
В промисловому секторі утримується 922,5 тис. голів ВРХ, що на 6,4 тис. (+0,7%) більше ніж 1 червня 2024 року. Поголів’я корів склало 379,8 тис. корів і збільшилось на 2,3 тис. голів (+0,6%) за останній місяць. За останній рік поголів’я ВРХ на підприємствах скоротилося на 8,7 тис. голів (-1%), а кількість корів зменшилася на 7,6 тис. голів (-2%).
В присадибному секторі знаходиться 1 млн 454,6 тис. голів ВРХ, що на 2,4 тис. голів (-0,2%) менше порівняно до 1 червня 2024 року. Кількість корів в господарствах населення станом на 1 липня 2024 року склала 880,2 тис. голів, що на 2,4 тис. голів (-0,3%) менше ніж місяць тому. За останній рік кількість ВРХ в господарствах населення скоротилася на 160,8 тис. голів (-11%), а кількість корів зменшилася на 80 тис. голів (-9%).
Георгій Кухалейшвілі зауважує, що скорочення поголів’я ВРХ відбувається в Україні протягом багатьох років через відсутність ефективної державної програми підтримки молочного скотарства. Скорочення поголів’я прискорилось після початку повномасштабного вторгнення росії. Типовою ситуацією для прифронтових регіонів є загибель певної кількості ВРХ внаслідок обстрілів російських окупантів. Достатньо фермерів залишили корів на окупованих територіях. Ці тварини не підлягають обліку або були конфісковані російськими окупантами і продані на м’ясо. Корів, які отримали поранення, фермери відправляють на вибраковку, що також сприяє зменшенню поголів’я.
Багато фермерів не інвестують в збільшення поголів’я корів під час війни і відчувають дефіцит обігових коштів. Згідно дослідженню «Україна: вплив війни на прибутковість сільськогосподарського виробництва», проведеного УКАБ, Мінагро, при підтримці GFDRR, виробничі витрати фермерів зростають швидше ніж ціни на готову продукцію через зростання вартості кормів, вартості електроенергії, девальвацію гривні та зниження купівельної спроможності населення. Однак, існує стриманий оптимізм щодо збільшення кількості молочно-товарних ферм у відносно безпечних регіонах України, які, попри війну, модернізують діючі та будуть нові потужності і нарощують висопродуктивне поголів’я корів. Згідно підрахункам АВМ, станом на тепер не менше 40 господарств впроваджують зазначені заходи.
Найбільш вразливими до вказаних викликів виявилися господарства населення, де скорочення поголів’я ВРХ відбувається швидшими темпами. Підприємства навпаки виявилися більш стійкими до наслідків війни. За попередніми даними Мінагро, найбільші темпи зростання поголів’я ВРХ спостерігалися на сільськогосподарських підприємствах в Тернопільській області (+14%), в Миколаївській області (+7%), в Хмельницькій області (+5%), в Івано-Франківській області (+4%), в Черкаській області (+3%), Волинській області (+3%) порівняно до 1 липня минулого року.
В регіональному розрізі близько 54% тварин від загального поголів’я ВРХ утримується в господарствах усіх категорій в наступних областях:
- Хмельницька область — 221 тис. голів;
- Вінницька область — 193,3 тис. голів;
- Полтавська область — 188,8 тис. голів;
- Тернопільська область — 151 тис. голів;
- Одеська область — 143,4 тис. голів;
- Черкаська область — 129,4 тис. голів;
- Чернігівська область — 127,6 тис. голів;
- Закарпатська область — 121 тис. голів.
