Попри перевиробництво сої Індія великими об’ємами імпортує соєву олію

Попри активну урядову політику підтримки олійного сектора, Індія стикається з парадоксальною ситуацією: внутрішні ціни на сою залишаються нижчими за мінімальну закупівельну ціну (MSP), а імпорт соєвої олії зростає. Вже два сезони поспіль, починаючи з жовтня 2023 року, закупівельні ціни в основних штатах-виробниках – Мадх’я-Прадеш, Махараштра та Раджастхан – стабільно нижчі за MSP. Тим часом, імпорт соєвої олії з Бразилії, Аргентини та США невпинно збільшується.

Здавалося б, дешевший імпорт міг би пояснити цю тенденцію, однак аналіз показує протилежне: вироблена в Індії соєва олія дешевша за імпортну на 16-21 рупію за літр. Незважаючи на це, на внутрішньому ринку спостерігається нестача покупців для місцевої сої, що призводить до її перевиробництва та подальшого падіння цін у аграрних господарствах.

Основною причиною стагнації цін є надлишок соєвого шроту, що виник через глобальні рекордні врожаї сої та агресивне виробництво переробленої продукції в США і Бразилії. Окрім того, індійські фермери зіткнулися з конкуренцією з боку DDGS (Distillers’ Dried Grains with Solubles) – дешевшої альтернативи соєвому шроту у кормовій промисловості, яка активно зростає завдяки державним програмам розвитку біоетанолу.

Складна ситуація з перевиробництвом сої вимагає термінового втручання політиків та аграрних аналітиків. Замість скорочення виробництва необхідно переглянути стратегію підтримки фермерів, сприяти розширенню внутрішніх і зовнішніх ринків збуту соєвого шроту та інвестувати у підвищення врожайності. Без комплексного підходу Індія ризикує опинитися в ситуації, коли стратегічно важливий сектор стане економічно невигідним для виробників.

Позначки:соя, соєва олія, Індія