Плато врожайності пшениці науковці пов’язали з агротехнологіями, а не кліматом

Урожайність пшениці в Північно-Західній Європі обмежується насамперед методами ведення сільського господарства, а не кліматичними умовами чи генетичним потенціалом сортів. Про це йдеться в дослідженні Вагенінгенського університету та дослідницького центру, опублікованому в науковому журналі Nature Food.

Науковці встановили, що врожайність пшениці в регіоні протягом багатьох років залишається стабільною, хоча культура все ще має потенціал для зростання. Вирішальну роль у реалізації цього потенціалу відіграють управлінські рішення на рівні господарств — зокрема вибір систем удобрення, захисту рослин і стратегії обробітку ґрунту.

Дослідження показує, що так зване «плато врожайності» не є наслідком змін клімату або обмежень сучасної селекції. Навпаки, і кліматичні умови, і генетика пшениці, за оцінками авторів, і надалі залишають простір для підвищення врожайності. Основною перепоною є агрономічне управління.

Північно-Західна Європа є одним із ключових регіонів вирощування пшениці: щороку культура займає понад 10 млн гектарів. До середини 1990-х років урожайність стабільно зростала, однак згодом темпи зростання сповільнилися, а в багатьох країнах показник закріпився на рівні близько 7 тонн з гектара. Причини цієї стагнації тривалий час залишалися незрозумілими.

Водночас дослідники з’ясували, що зміна клімату фактично навіть сприяла підвищенню врожайності — на 26–60 кг з гектара на рік. Цей ефект пов’язують із вищими концентраціями CO₂ та більшою кількістю сонячного світла під час наливу зерна. Для подолання плато автори закликають до ефективнішого управління агрономічними та ґрунтовими факторами, зокрема боротьби з хворобами та збереження ґрунтів через менш інтенсивні сівозміни.