Після втрати Нагірного Карабаху Вірменія збільшила залежність від імпортної пшениці

Фермер Артак Нерсесян із регіону Армавір у Вірменії тепер вимірює свої втрати не тільки в гектарах, а й у виробничих показниках. До війни 2020 року він вирощував пшеницю та ячмінь на родючих землях Нагірного Карабаху, проте після вимушеного переселення на нові ділянки у Вірменії витрати на оренду, зрошення та матеріали перевищують ціну імпортної російської пшениці, що робить місцеве виробництво неконкурентоспроможним.

Втрати Нагірного Карабаху суттєво вплинули на продовольчу безпеку Вірменії. До війни зерно з цього регіону забезпечувало близько 10–12% загального імпорту пшениці країни, а обсяги виробництва на високо родючих долинах Амарас та Аракс дозволяли отримувати зерно з високим вмістом клейковини та білка, ключових для хлібопекарства. Втрата приблизно 95 тисяч гектарів оброблюваних земель призвела до колапсу виробництва зерна на понад 90%, перетворивши регіон із нетто-експортера на імпортера.

Уряд Вірменії у 2021 році виділив близько $1,85 млн на компенсацію втрати приблизно 40 тисяч тонн зерна, але довгострокові тенденції залишаються негативними. Самозабезпеченість країни пшеницею впала з пікових 53% у 2016 році до приблизно 23% у 2024 році, при цьому майже весь імпорт пшениці — близько 99% — надходить із росії.

Експерти, як-от Гагік Сардарян із Центру розвитку сільського господарства та сільських територій (CARD), зазначають, що дешеві російські імпорти та слабка аграрна політика підривають внутрішнє виробництво. Він підкреслює стратегічні ризики такої залежності та вважає, що Вірменія могла б підвищити самозабезпеченість до 70–75% за рахунок сучасних технологій, кращих сортів та оптимізації управління врожайністю.

Для фермерів, як Нерсесян, обмеження залишаються практичними: оренда землі у Вірменії коштує 130–210 доларів за гектар плюс близько 65 доларів на зрошення, тоді як у Нагірному Карабасі він сплачував близько 18 доларів за гектар і вирощував культури майже без поливу. Втрата родючих земель і висока вартість виробництва демонструють, що продовольча безпека Вірменії залежить не лише від ринку та клімату, а й від війни та геополітики.

Позначки:Вірменія, війна, імпорт, ячмінь, зернові, пшениця, продовольча безпека, Азербайджан