Пакистану запропонували нову агроконцепцію для посушливого землеробства

У Пакистані розглядають нову концепцію взаємозв’язку води, енергії та виробництва продовольства, яка може вивести країну на якісно новий рівень стійкості агропромислового комплексу. Цей підхід, адаптований для регіонів із гострим дефіцитом водних ресурсів, має на меті подолати залежність від ресурсоємних технологій та забезпечити продовольчу безпеку без зростання екологічного навантаження.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Agricultural Systems, стало першою кількісною моделлю переходу до сталого сільського господарства через комплексне управління водними, енергетичними та продовольчими системами (WEF Nexus). Як зазначають автори, модель може бути застосована не лише в Пакистані, а й у багатьох інших напівпосушливих регіонах світу. Робота очолювалася професором Чень Яніном із Сіньцзянського інституту екології та географії Китайської академії наук і порушує ключове питання: як підвищити продуктивність агросектору в умовах виснаження природних ресурсів.

Аналіз тридцятирічних даних (1991–2021 рр.), що включали показники сільського господарства, гідрології та енергетики, показав глибоку неузгодженість між споживанням ресурсів та отриманими результатами. Сільське господарство Пакистану споживає близько 90% доступної прісної води, але врожайність пшениці становить лише половину середньосвітової. Прогноз до 2031 року свідчить, що в межах нинішньої агромоделі для підвищення продуктивності на 15,1% країні доведеться збільшити використання пестицидів на 82,25%, добрив — на 19%, а площ обробітку — на 5,42%. При цьому очікується подальше скорочення доступності води (-4,22%) та енергії (-6,15%).

Такі тенденції підтверджують необхідність відмови від традиційних підходів, заснованих на інтенсивному залученні ресурсів. Концепція WEF Nexus передбачає підвищення ефективності використання води, розвиток відновлюваної енергетики в агросекторі, збалансоване застосування агрохімікатів та посилення міжвідомчої координації. «Стратегії, орієнтовані лише на розширення площ чи збільшення хімізації, більше не є життєздатними», — наголосив Хасан Ікбал, перший автор дослідження.

Серед практичних рішень, запропонованих дослідниками, — впровадження систем краплинного зрошення, що дозволяють скоротити водоспоживання на 15–20%, перехід на сонячне енергозабезпечення для зниження енергетичних витрат, а також інтегрована боротьба зі шкідниками, здатна зменшити використання хімічних засобів до 40%. Автори наголошують, що в умовах кліматичних ризиків та зростання навантаження на природні ресурси саме такі комплексні рішення стають критично важливими для країн із дефіцитом води, зокрема для Пакистану, де запропонована модель може бути реалізована вже найближчими роками.

Позначки:Пакистан, посуха