На постковідний світ чекає інфляція та повільне зростання економіки — FT

Сплеск глобального економічного зростання генерує обнадійливі новини. Індія планує стати «найшвидше зростаючою великою економікою світу», а Франція фіксує «найвище зростання за останні 52 роки». Президент США Джо Байден цитує останні квартальні дані про економічне відновлення як доказ того, що американська економіка зростає швидше, ніж китайська вперше за два десятиліття, пише Financial Times.

На жаль, 2021 рік виглядав відносно стабільним лише тому, що економіка багатьох країн різко скоротилася у 2020 році. Питання полягає в тому, як швидко може зростати економіка після пандемії, коли базові поштовхи згасають, а стимули відступають. Тенденції в демографії та продуктивності свідчать про те, що світова економіка, ймовірно, буде рости ще повільніше в 2020-х роках, ніж у минулому десятилітті.

Історія пояснює чому. Після Другої світової війни бебі-бум майже подвоїв зростання глобального населення до 2 відсотків, що стало історичним максимумом. Було зафіксоване глобальне зростання продуктивності втричі до приблизно 2 відсотків завдяки новим технологіям та масштабному інвестиційному буму.

З більшою кількістю працівників зростання світового валового внутрішнього продукту також подвоїлося до безпрецедентного рівня, до близько 4 відсотків. Повоєнне економічне відновлення було в розпалі до 1950-х років.

У 1980-х роках з’явилися тріщини. Зростання населення впало в міру зниження народжуваності. Зростання продуктивності почало сповільнюватися. Але з’явилися нові сили, які підтримували епоху зростання.

По-перше, борговий бум. Коли інфляція знаходиться під контролем, центральні банки змогли знизити процентні ставки до рекордно низького рівня, тоді як фінансова лібералізація дозволила робити більше позик. По-друге, новий консенсус щодо вільного ринку відкрив кордони для торгівлі, фінансів, працівників, а пізніше і даних. Через глобалізацію світовий ВВП продовжував зростати майже на 4 відсотки.

Фінансова криза 2008 року ознаменувала серйозний поворот. Потоки торгівлі та фінансів сповільнилися. Активізувалися лише потоки даних. У розвинутих країнах багато домогосподарств, які постраждали від кризи, не поспішали брати позики. Незважаючи на те, що загальний борг продовжував зростати, підтримуючись урядами та корпораціями, це відбувалося повільніше, надаючи більш слабкий стимул для економічного розвитку.

Світове зростання продуктивності впало до 1 відсотка, навіть попри поширення цифрових технологій. Падіння народжуваності почало гальмувати зростання працездатного населення (віком від 16 до 64 років).

Ось чому світова економіка зростала лише на 2,5 відсотка на рік у 2010-х — найповільніший темп у післявоєнній історії. Чотири фактори — депопуляція, зниження продуктивності, деглобалізація та борг, усе це впливало на зростання. Пандемія коронавірусу лише посилила дію цих факторів.

Пандемія спровокувала падіння народжуваності, міграційний спад і хвилю виходу на пенсію та звільнення з роботи, що посилює тиск депопуляції на зростання. Хоча продуктивність зазвичай зростає на початку економічного відновлення, цього разу вона продовжувала слабшати в багатьох країнах. Великі країни від США до Китаю все більше сил направляють на внутрішню політику, надаючи переваги національним інтересам над глобалізацією.

Оскільки уряди витрачали значні кошти, щоб подолати негативні економічні наслідки жорстких локдаунів, рівень боргу досяг нових максимальних показників. Але тепер, коли відсоткові ставки зростають, позичальники неохоче беруть на себе більше боргів, щоб стимулювати зростання. Поглиблення впливу вищезгаданих чотирьох факторів свідчить про те, що тенденція до уповільнення зростання триватиме.

Жодна країна не є островом, ізольованим від глобальних тенденцій. Усім потрібно оцінити, наскільки швидко вони можуть розвиватися в нову епоху. Країни з високим рівнем доходу, такі як США, що все ще прагнуть до 3-відсоткового щорічного зростання, за найбільш оптимістичних сценаріїв, зможуть досягти 2-х відсоткового щорічного зростання у цьому десятилітті. Країни з низьким рівнем доходу, такі як Індія, повинні переглянути свій очікуваний показник зростання.

Ускладнює ситуацію й те, що інфляція повернулася, викликана тимчасовим дефіцитом пропозиції та економічними стимулами. Крім того, інфляція, ймовірно, буде підтримуватися скороченням робочої сили та зростанням заробітної плати. Інвесторам, які звикли до того, що центральні банки підтримують ринки при перших ознаках проблем, доведеться звикати до відсутності постійної державної підтримки.

Замість того, щоб поширювати оптимістичні прогнози про економічне відновлення, настав час визнати, що на постпандемічний світ, імовірно, чекає уповільнення зростання та висока інфляція, резюмує видання.

У 2022 році світова економіка продовжить відновлюватися. Financial Times називає тенденції, які можуть визначати економіку у 2022 році. Однак є низка факторів, що може завадити відновленню. Серед основних ризиків: новий штам коронавірусу, інфляція, припинення підтримки в США, уповільнення розвитку Китаю.

Дзеркало Тижня

Позначки:коронакриза, ВВП, инфляция, економіка