Китай прискорює впровадження ГМО-культур для зміцнення продовольчої безпеки

Китай, найбільший у світі імпортер кукурудзи та сої, поступово розширює використання біотехнологій у сільському господарстві. У 2025–2026 роках країна демонструє помітний перехід від імпорту генетично модифікованих культур виключно для кормової переробки до розвитку власного комерційного вирощування ГМО-кукурудзи та сої. Такий курс спрямований на підвищення продовольчої безпеки та зменшення залежності від імпортної сировини.

За останніми даними, у 2025 році площі під ГМО-кукурудзою в Китаї зросли майже у п’ять разів і досягли приблизно 3,3 млн гектарів. Хоча це лише близько 7% від загальної площі посівів кукурудзи, темпи розширення свідчать про стратегічну підтримку біотехнологій з боку уряду, який прагне знизити собівартість виробництва м’яса та кормів. Для порівняння, у США та Бразилії частка ГМО-кукурудзи перевищує 90%.

Важливим кроком стало рішення Міністерства сільського господарства і сільських справ Китаю (MARA), яке наприкінці 2024 та на початку 2025 року видало сертифікати біобезпеки для 17 нових культур, включно з ГМ-сортами сої, кукурудзи та бавовнику, а також культурами, створеними методом редагування генів. У листопаді 2025 року третя хвиля ліцензій на виробництво насіння охопила 42 компанії, серед яких Beijing Dabeinong Technology та підрозділи Syngenta Group.

Водночас впровадження ГМО-культур супроводжується певними труднощами. Під час перших польових випробувань окремі фермери повідомляли про зниження врожайності на 10–20%, що пов’язують із недостатньою адаптацією нових сортів до місцевих кліматичних і ґрунтових умов. Крім того, уряд зберігає жорсткий контроль над використанням ГМО-культур для безпосереднього споживання людьми через обережне ставлення споживачів.

Економічний чинник залишається ключовим стимулом для розвитку біотехнологій. Вартість кормових інгредієнтів у Китаї традиційно майже вдвічі вища, ніж у США чи Бразилії, тому масове впровадження ГМО-культур розглядається як спосіб знизити витрати у всьому ланцюгу виробництва продовольства та тваринницької продукції.

У довгостроковій перспективі Китай планує збільшити виробництво зерна до понад 770 млн тонн на рік і суттєво скоротити імпорт кукурудзи та сої, який нині перевищує 100 млн тонн. Експерти очікують, що до 2030 року біотехнології стануть одним із ключових інструментів забезпечення стабільності аграрного сектору країни.

Позначки:кукурудза, соя, ГМО